четвер, 8 червня 2017 р.

Реабілітація газових контрактів Тимошенко




джерела:

відеоінтеревью Д.Фірташа
https://www.youtube.com/watch?v=85hD8ikl_nE&t=85s

Ю.Бойко про можливість техногенної аварії на ГТС
http://www.epravda.com.ua/news/2009/01/15/177756/

Ю.Бойко про мінімальні обсяги
https://www.youtube.com/watch?v=wv4_WKLP2gg&t=4560s

Ю.Вітренко про ціну на газ за контрактом Газпрому
http://ua.interfax.com.ua/news/general/389029.html

ціна на газ у січні 2009
http://www.indexmundi.com/commodities/?commodity=russian-natural-gas&months=120

Ю.Вітренко про оплату транзиту
https://m.facebook.com/story.php?story_fbid=10154250171423458&id=550668457

вівторок, 6 червня 2017 р.

Нафтогаз за прем`єрства Тимошенко був прибутковим


Серед прихильників праволіберальної економіки є поширеною думка, що прем"єр Тимошенко загоняла НАК Нафтогаз у борги, втримуючи для населення мінімальну плату за газ. Насправді аналіз офіційних показників Нафтогазу доводить, що не зважаючи на глибоку світову економічну кризу 2008-09 років, НАК Нафтогаз за прем`єрства Тимошенко залишався прибутковим.


 Щоб довести це звернімося до офіційного звіту НАК Нафтогаз щодо його діяльности у 2007-2009 роках. Давайте звернемо увагу на те, що збитки у компанії НАК Нафтогаз були саме за часів прем"єрства Віктора Януковича у 2007. Ось що з цього приводу говориться у офіційному звіті НАК Нафтогаз:
"Фінансова діяльність.
Результати діяльності Компанії за 2007 рік характеризувались наступними показниками:
• заборгованість Компанії за імпортований природний газ становила близько 5,2 млрд. грн.;
• заборгованість підприємств теплокомуненерго сягала 3,5 млрд. грн.;
• Компанія практично не мала власного природного газу в підземних газосховищах;
• було втрачено половину усього ринку реалізації природного газу в Україні, а саме найбільш платоспроможний промисловий сегмент, залишились тільки населення, бюджетна сфера та теплокомуненерго;
• валовий дохід НАК "Нафтогаз України" за 2007 рік склав лише 26,2 млрд.грн., що становить менше третини від доходу, отриманого Компанією у 2009 році;
• НАК "Нафтогаз України" стояла на межі оголошення дефолту банками-кредиторами через відсутність аудиторського звіту за 2006 рік, оскільки у аудитора були сумніви щодо здатності Компанії продовжувати свою діяльність на безперервній основі;
• загальний дефіцит обігових коштів для забезпечення стабільної діяльності Компанії становив більше 19 млрд. грн., був повністю «розірваний» газовий баланс України.
Вжиті у 2008-2009 роках системні заходи дозволили суттєво поліпшити фінансовий стан Компанії та досягти певної стабілізації в її роботі.
Дохід від реалізації товарів, робіт та послуг Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за 2009 рік склав 87,4 млрд.грн. (див. діаграму 1), що на 34% більше від доходу від реалізації, отриманого в 2008 році (61,6 млрд.грн.), та в 3,3 рази більше, ніж дохід, отриманий в 2007 році (26,2 млрд.грн.). Збільшення доходу від реалізації протягом двох останніх років пояснюється наступними факторами:
• збільшенням доходу від реалізації природного газу за рахунок повернення до Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" з березня 2008 року ринку промислових споживачів;
• збільшенням доходу від надання послуг з транспортування природного газу, що стало наслідком підвищення з 1 січня 2008 року ставки оплати за послуги з транзиту природного газу територією України з 1,6 до 1,7 дол.США за 1000 куб.м на кожні 100 км відстані.
Чистий прибуток Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за 2009 рік відповідно до бухгалтерської звітності склав 2,3 млрд.грн., за 2008 рік – 11, 2 млрд.грн., при цьому за 2007 рік було отримано чистий збиток в сумі 12,1 млрд.грн.
Для коректного порівняння показників різних років потрібно виключити вплив зміни курсу національної валюти та результати від операцій по нарахуванню та списанню штрафних санкцій. Як наслідок, скоригований чистий прибуток Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" за 2009 рік складе 4,0 млрд.грн., за 2008 рік – 5, 4 млрд.грн., за 2007 рік скоригований чистий збиток – 0,6 млрд.грн. (див. діаграми 2,3).
Слід відзначити, що протягом 2008 – 2009 років показники ліквідності покращили свої значення по відношенню до аналогічних показників 2007 року.
Так, коефіцієнт покриття, який показує достатність ресурсів Компанії, які можуть бути використані для погашення його поточних зобов'язань, станом на 31.12.2007 складав 1,02, станом на 31.12.2008 – 1,14, станом на 31.12.2009 - 1,37 (див. діаграму 4). Такі значення коефіцієнтів свідчать про зростання протягом двох останніх років обсягу наявних у Компанії ресурсів для погашення її поточних зобов’язань.
Також протягом 2008 – 2009 років значно зріс розмір чистого оборотного капіталу Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", який розраховується як різниця між оборотними активами підприємства та його поточними зобов'язаннями і свідчить про спроможність підприємства сплачувати свої поточні зобов'язання та розширювати подальшу діяльність. Станом на 31.12.2007 чистий оборотний капітал Компанії дорівнював 371 млн.грн., станом на 31.12.2008 – 5 056 млн.грн., станом на 31.12.2009 року – 17 833 млн.грн. (див. діаграму 4). Зростання величини чистого оборотного капіталу та коефіцієнту покриття стало наслідком збільшення оборотних активів Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", що відбулося, в першу чергу, за рахунок збільшення запасів природного газу в ПСГ.
Показники платоспроможності (фінансової стійкості) характеризують рівень ризику діяльності компанії і її залежності від позикового капіталу. Покращення показників платоспроможності Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" протягом останніх двох років стало наслідком зростання частки власного капіталу у загальній величині активів Компанії. Зростання величини власного капіталу було забезпечено прибутковістю.
Позитивний результат діяльності Компанії дозволив насамперед профінансувати створення у 2009 році запасів природного газу в ПСГ в обсязі близько 23 млрд.куб.м. (станом на 01.01.10 р.) (див. діаграми 5,6), необхідного для забезпечення безперебійної поставки природного газу споживачам України протягом опалювального сезону 2009 – 2010 років.
Протягом 2009 поточного року НАК "Нафтогаз України" та її дочірніми підприємствами сплачено до державного бюджету 40,6 млрд.грн.(у 2007 р. – 13,5 млрд. грн., у 2008 р – 25,1 млрд. грн.), більше половини цих коштів, або 20,1 млрд. грн. у 2009 році було спрямовано на сплату ПДВ при розмитненні імпортованого газу (див. діаграму 8).
Значну увагу у 2008-2009 роках було направлено на впровадження заходів з підвищення фінансової прозорості діяльності Компанії. Так, 31 серпня минулого року були оприлюднені результати аудиту фінансово-господарської діяльності компанії «Нафтогаз України» за 2008 рік, який виконувався компанією «Ernst & Young» вперше з поглибленим вивченням основних дочірніх компаній, як наполягав МВФ."





ПРО "БЕРИ АБО СПЛАЧУЙ" ПОПУЛЯРНО



Оскільки Блок Петра Порошенка настійливо намагається використовувати тему газових контрактів як інструмент дискредитації політичної репутації Юлії Тимошенко, є нагальна потреба пояснити суспільству в популярній формі необгрунтованість таких звинувачень.

Правило "бери або сплачуй" (обов"язковий наперед фіксований обсяг закупівлі) було типовим у 2009 для більшості контрактів Газпрому з європейськими компаніями. Контракти з "бери або сплачуй" у Газпрома на той момент були з Edison (Італія), Eni (Італія), GDF Suez / Engie (Франція), Econgas (Австрія), E.ON Ruhrgas (ФРН), RWE Transgas (Чехія-ФРН), SPP (Словакія), PGNiG (Польща), DEPA (Греція), "Булгаргаз" (Болгарія), Panrusgas (Угорщина) та ін., тож газовий контракт Газпрома з Нафтогазом та закладена в ньому норма "бери або сплачуй" на той час не був якимось винятком. Першою компанією, якій вдалося в 2012 році скасувати вимогу "бери або сплачуй" у своєму контракті з Газпромом була чесько-німецька компанія RWE Transgas. Тепер поступово європейські газові компанії відмовляються від цієї норми контракту.

Українці ніколи не платили за контрактне зобов"язання "бери або сплачуй" навіть однієї гривні. НАК Нафтогаз не виконував цей пункт контракту з моменту його підписання. Річні законтрактовані обсяги газу фіксувались у щорічних додатках до контракту, легалізуючи у такий спосіб значно менші обсяги закупівель.
Так, згідно п.2.2 газового контракту ГКК (річний законтрактований обсяг) у 2010-2019 мав бути 52 млрд куб м, а обов"язковий до сплати на 20% менший, тобто 0,8*52=41,6
Але усталена практика була геть інша: скільки Нафтогаз замовляв, стільки він і сплачував. А замовляв Нафтогаз завжди менше, ніж обов"язковий мінімальний за контрактом обсяг.
Це доводять річні обсяги поставок російського газу в Україну (в млрд куб м):
2009 - 27
2010 - 36,6
2011 - 40 (+4,8 Ostchem Group DF)
2012 - 32,9
2013 - 27,4
2014 - 14,5
2015 - 16,4
Отже,по факту контрактувався у додатках менший річний обсяг ніж 41,6 млрд куб м і штрафи за недобір ніколи не бралися.

Чому ж арбітраж став на бік Нафтогазу по цьому питанню, не зважаючи на те, що у контракті вимога "бери або сплачуй" одназначно вказує на обов"язковість сплати не менше 41,6 млрд куб м газу?
Тому, що арбітраж взяв до уваги не тільки текст контракту, але і щорічні додатки до нього, а також усталену практику виконання цього контракту, яка була підтверджена у минулому керівництвом самого Газпрому. Що мається на увазі під "усталеною практикою" виконання контракту пояснімо більш детально.

Отже, кінець 2009 року, премьєр-міністр РФ В.Путін, пряма мова: "Газпром имеет прямое указание, и еще раз я его подтвердил. Никакие штрафы украинским партнерам предъявляться не будут. В рамках контрактов они (Газпром и Нафтогаз) должны там между собой разобраться, но штрафов не будет", - сказал премьер РФ.

Одразу за висловленою позицією премьєра РФ те саме підверджує, але вже більш конкретно (на 2009 та на наступний, 2010 рік) і голова РАО Газпром О.Міллер, пряма мова: «Согласованные объемы исключают риск уплаты штрафов НАК «Нафтогаз Украины» в 2010 году за неотбор газа в соответствии с контрактом. И достигнута окончательная договоренность о том, что «Газпром» не будет взимать штрафы за недобор газа, который составил, по итогам десяти месяцев, 13 млрд. куб. м, в 2009 году. Эти договоренности положены на бумагу – подписано дополнение к контракту. Еще раз повторю: все это сделано в соответствии с политическими договоренностями двух премьер–министров в Ялте».

Чи зберіглася така практика виконання контракту після прем`єрства Тимошенко, коли український уряд очолив М.Азаров? Так, зберіглася. В цьому контексті варто згадати відповідь голови Газпрому О.Міллера міністру енергетики України у серпні 2011 року. Тодішній міністр енергетики України Ю.Бойко подав заявку у Газпром на обсяг 27 млрд куб м газу на наступний 2012 рік. Голова Газпрому публічно відповів буквально наступне: 
«... в любом случае НАК «Нафтогаз Украины» будет оплачивать поставки из расчета не менее чем 33 миллиарда кубометров. Таковы условия «бери или плати» по действующему контракту, и они применяются как в этом году, так и в течение всего срока контракта». Як бачимо, голова Газпрому, визнаючи мінімальний обов"язковий річний обсяг до сплати назвав не обсяг 41,6 млрд куб м, як те передбачалося текстом самого контракту, а обсяг 33 млрд куб м, який зі слів міністра енергетики України був ним раніше заявлений у квітні 2011 року на наступний рік. Фактично саме цей обсяг (32,9 млрд куб м) по факту Нафтогаз отримав і сплатив у 2012 році. Отже те, що голова Газпрому погодився із заявкою об"ємів закупівлі газу у наступному році, яка була значно меншою мінімального об"єму за правилом "бери або сплачуй", закріпленим у п.2.2 газового контракту, підтвердило усталену практику виконання контракту, започатковану ще при прем`єрстві Ю.Тимошенко, яка легалізовувалася РАО Газпром шляхом підписання щорічних додатків до контракту.

Треба також зазначити, що європейське антимонопольне законодавство визначає, що за наявності більш ніж одного покупця в одного і того ж постачальника саме покупцям надаються преференції. Відтак, арбітраж став на бік покупця і відхилив вимогу "бери або сплачуй"  за контрактом як неприйнятну й таку, що суперечить усталеній практиці виконання контракту.

Тепер торкнемося питання, а чи був обсяг 52 млрд куб м, заявлений у пункті 2.2 газового контакту як ГКК (річний контрактовий об"єм) обгрунтованим станом на січень 2009 року? Так, він був обгрунтованим обсягами імпорту російського газу за минулі перед тим 15 років, що доводить статистика НАК Нафтогаз:
1992 - 89,1
1993 - 79,6
1994 - 69,0
1995 - 66,3
1996 - 71,2
1997 - 62,4
1998 - 53,6 
1999 - 60,0
2000 - 59,3
2001 - 56,9
2002 - 57,7
2003 - 58,7
2004 - 59,2
2005 - 61,7
2006 - 57,0
2007 - 58,8
2008 - 52,6


Отже, підсумуючи, можна стверджувати, що данні, закладені в контракт, відповідали тодішнім потребам економіки України, а вимога "бери або сплачуй" була стандартною вимогою, яка містилась у більшості контрактів РАО Газпром з європейськими газовими компаніями.

Передбачити наперед коньюктуру ринку нафтопродуктів, до якої була прив"язана формула ціни на газ (що, знову ж таки, була загальноєвропейська практика на той час) не міг ніхто і саме коньюктура ринку у 2010-2014 обумовила падіння об"ємів закупівлі газу Україною і заміну їх іншими енергетичними ресурсами.


субота, 3 червня 2017 р.

Формула нещирості Порошенка


Правляче угрупування президента Порошенка так само як і правляча кліка Януковича нав"язливо використовує тему газових контрактів як інструмент дискредитації політичної та ділової репутації Юлії Тимошенко. При цьому воно не оригинальне і часто вдається до маніпуляції і брехні. Покажемо як це робиться на конретному прикладі.

Після оприлюднення підсумків попереднього рішення Стокгольмського Арбітражу щодо першої частини позовів Нафтогазу і Газпрому, які стосувались ціни газу та зобов"язання "бери або сплачуй" (take or pay), на офіційній сторінці президента у фейсбуці було опубліковано наступне:


На жаль, президент у цьому дописі дезінформував суспільство. Українці ніколи не платили за контрактне зобов"язання "бери або сплачуй" не тільки мільярдів, але навіть однієї гривні. Так трапилось, що НАК Нафтогаз не виконував цей пункт контракту з моменту його підписання. Річні законтрактовані обсяги газу фіксувались у щорічних додатках до контракту, легалізуючи у такий спосіб значно менші обсяги закупівель російського газу.
Так, згідно п.2.2 газового контракту ГКК (річний законтрактований обсяг) у 2010-2019 мав бути 52 млрд куб м, а обов"язковий до сплати на 20% менший, тобто 0,8*52=41,6
Однак, практика була геть інша: скільки Нафтогаз замовляв, стільки він і сплачував. А замовляв Нафтогаз завжди менше, ніж обов"язковий мінімальний за контрактом обсяг.
Це доводять річні обсяги поставок російського газу в Україну (в млрд куб м):
2009 - 33
2010 - 36,5
2011 - 40
2012 - 32,9
2013 - 27,4
2014 - 14,5
Отже, по факту у додатках контрактувався завжди менший річний обсяг і штрафи за недобір ніколи не бралися.

Чому ж Стокгольмський Арбітраж став на бік Нафтогазу по цьому питанню, не зважаючи на те, що у контракті вимога "бери або сплачуй" одназначно вказує на обов"язковість сплати не менше 41,6 млрд куб м газу?
Вірогідно тому, що арбітраж взяв до уваги не тільки текст контракту, але і щорічні додатки до нього, а також усталену практику виконання цього контракту, яка була підтверджена у минулому керівництвом самого Газпрому. В цьому контексті варто нагадати відповідь голови Газпрому О.Міллера міністру енергетики України у серпні 2011 року. Тодішній міністр енергетики України Ю.Бойко подав заявку у Газпром на обсяг 27 млрд куб м газу на наступний 2012 рік. Голова Газпрому публічно відповів буквально наступне:
«... в любом случае НАК «Нафтогаз Украины» будет оплачивать поставки из расчета не менее чем 33 миллиарда кубометров. Таковы условия «бери или плати» по действующему контракту, и они применяются как в этом году, так и в течение всего срока контракта».
Як бачимо, голова Газпрому, визнаючи мінімальний обов"язковий річний обсяг до сплати назвав не обсяг 41,6 млрд куб м, як те передбачалося текстом самого контракту, а обсяг 33 млрд куб м, який зі слів міністра енергетики України був ним раніше заявлений у квітні 2011 року на наступний рік. Фактично саме цей обсяг (32,9 млрд куб м) по факту Нафтогаз отримав і сплатив у 2012 році.
Треба зазаначити, що європейське антимонопольне законодавство визначає, що за наявності більш ніж одного покупця в одного і того ж постачальника, саме покупцям надаються преференції. Відтак, СА став на бік покупця і відхилив вимогу "бери або сплачуй"  за контрактом як неприйнятну й таку, що суперечить усталеній практиці виконання контракту.
Правило "бери або сплачуй" (обов"язковий наперед фіксований обсяг закупівлі) було типовим у 2009 для більшості контрактів Газпрому з європейськими компаніями. Контракти з "бери або сплачуй" у Газпрома були з Edison (Італія), Eni (Італія), RWE (Чехія-ФРН), PGNiG (Польща), DEPA (Греція), "Булгаргаз" (Болгарія), Panrusgas (Угорщина-РФ) та ін., тож Нафтогаз на той час не був якимось винятком. Першою компанією, якій вдалося в 2012 році скасувати вимогу "бери або сплачуй" у своєму контракті з Газпромом була чесько-німецька компанія RWE Transgas. Тепер поступово європейські газові компанії відмовляються від цієї норми контракту.

Але повернімося до заяви президента стосовно рішення Стокгольмського Арбітражу. Слід зауважити, що і в питанні визначення ціни за контрактом президент не був до кінця правдивим. Петро Порошенко заявив буквально наступне: "Рішення Трибуналу надає право «Нафтогазу» вимагати зниження ціни на газ по контракту з «Газпромом» відповідно до умов ринку. Таким чином, вартість газу буде визначатися не Кремлем, а виключно прозорим та вільним ринком."
Але ж ціна на газ за контрактом від самого початку визначалася за формулою ціни, яка була прив"язана до світових цін на нафтопродукти, а не "визначалася Кремлем". Можна погодитися з тим, що формула була в чомусь недовершеною, що особливо гостро відчулося тоді, коли світові ціни на нафту стрімко піднялися і ціна за формулою стала значно вищою за ціни на спотовому європейському ринку газу. Але коли ціна на нафтопродукти суттєво впала, ціна за формулою знов стала на рівні європейського ринку спотових цін. Це підтверджує і комерційний директор НАК Нафтогаз Ю.Вітренко, який відповідає за імпорт газу в Україну. Ось що він написав на своїй сторінці у фейсбуці 7.12.2016:
"... Ціни на європейський газ постійно коливаються, у серпні-вересні були значні поставки з ціною нижчу за газпромівську... Потім була незвично холодна осінь і європейські ціни стали вище газпромівських, але різниця була відносно невеликою".
Тут слід окремо відмітити, що на момент укладання контракту з Газпромом практика застосування формули ціни на газ з прив"язкою до світових цін на нафтопродукти була усталеною, а європейська практика змін формули ціни і прив"язки її до рівня спотових цін європейських газових хабів стала розвиватися вже після 2011 року, коли оскарження газпромівських контрактів з європейськими компаніями набули розвитку. Наскільки довершеною стане формула ціни на російський газ з прив"язкою до європейського газового хабу поки що казати завчасно. Тільки практика застосування дасть змогу зробити конкретні висновки.