Формула нещирості Порошенка

Правляче угрупування президента Порошенка так само як і правляча кліка Януковича нав"язливо використовує тему газових контрактів як інструмент дискредитації політичної та ділової репутації Юлії Тимошенко. При цьому воно не оригинальне і часто вдається до маніпуляції і брехні. Покажемо як це робиться на конретному прикладі.

Після оприлюднення підсумків попереднього рішення Стокгольмського Арбітражу щодо першої частини позовів Нафтогазу і Газпрому, які стосувались ціни газу та зобов"язання "бери або сплачуй" (take or pay), на офіційній сторінці президента у фейсбуці було опубліковано наступне:

На жаль, президент у цьому дописі дезінформував суспільство. Українці ніколи не платили за контрактне зобов"язання "бери або сплачуй" не тільки мільярдів, але навіть однієї гривні. Так трапилось, що НАК Нафтогаз не виконував цей пункт контракту з моменту його підписання. Річні законтрактовані обсяги газу фіксувались у щорічних додатках до контракту, легалізуючи у такий спосіб значно менші обсяги закупівель російського газу.
Так, згідно п.2.2 газового контракту ГКК (річний законтрактований обсяг) у 2010-2019 мав бути 52 млрд куб м, а обов"язковий до сплати на 20% менший, тобто 0,8*52=41,6
Однак, практика була геть інша: скільки Нафтогаз замовляв, стільки він і сплачував. А замовляв Нафтогаз завжди менше, ніж обов"язковий мінімальний за контрактом обсяг.
Це доводять річні обсяги поставок російського газу в Україну (в млрд куб м):

2009 - 33

2010 - 36,5

2011 - 40

2012 - 32,9

2013 - 27,4

2014 - 14,5

Отже, по факту у додатках контрактувався завжди менший річний обсяг і штрафи за недобір ніколи не бралися.

Чому ж Стокгольмський Арбітраж став на бік Нафтогазу по цьому питанню, не зважаючи на те, що у контракті вимога "бери або сплачуй" одназначно вказує на обов"язковість сплати не менше 41,6 млрд куб м газу?
Вірогідно тому, що арбітраж взяв до уваги не тільки текст контракту, але і щорічні додатки до нього, а також усталену практику виконання цього контракту, яка була підтверджена у минулому керівництвом самого Газпрому. В цьому контексті варто нагадати відповідь голови Газпрому О.Міллера міністру енергетики України у серпні 2011 року. Тодішній міністр енергетики України Ю.Бойко подав заявку у Газпром на обсяг 27 млрд куб м газу на наступний 2012 рік. Голова Газпрому публічно відповів буквально наступне:
«... в любом случае НАК «Нафтогаз Украины» будет оплачивать поставки из расчета не менее чем 33 миллиарда кубометров. Таковы условия «бери или плати» по действующему контракту, и они применяются как в этом году, так и в течение всего срока контракта».
Як бачимо, голова Газпрому, визнаючи мінімальний обов"язковий річний обсяг до сплати назвав не обсяг 41,6 млрд куб м, як те передбачалося текстом самого контракту, а обсяг 33 млрд куб м, який зі слів міністра енергетики України був ним раніше заявлений у квітні 2011 року на наступний рік. Фактично саме цей обсяг (32,9 млрд куб м) по факту Нафтогаз отримав і сплатив у 2012 році.
Треба зазаначити, що європейське антимонопольне законодавство визначає, що за наявності більш ніж одного покупця в одного і того ж постачальника, саме покупцям надаються преференції. Відтак, СА став на бік покупця і відхилив вимогу "бери або сплачуй"  за контрактом як неприйнятну й таку, що суперечить усталеній практиці виконання контракту.
Правило "бери або сплачуй" (обов"язковий наперед фіксований обсяг закупівлі) було типовим у 2009 для більшості контрактів Газпрому з європейськими компаніями. Контракти з "бери або сплачуй" у Газпрома були з Edison (Італія), Eni (Італія), RWE (Чехія-ФРН), PGNiG (Польща), DEPA (Греція), "Булгаргаз" (Болгарія), Panrusgas (Угорщина-РФ) та ін., тож Нафтогаз на той час не був якимось винятком. Першою компанією, якій вдалося в 2012 році скасувати вимогу "бери або сплачуй" у своєму контракті з Газпромом була чесько-німецька компанія RWE Transgas. Тепер поступово європейські газові компанії відмовляються від цієї норми контракту.

Але повернімося до заяви президента стосовно рішення Стокгольмського Арбітражу. Слід зауважити, що і в питанні визначення ціни за контрактом президент не був до кінця правдивим. Петро Порошенко заявив буквально наступне: "Рішення Трибуналу надає право «Нафтогазу» вимагати зниження ціни на газ по контракту з «Газпромом» відповідно до умов ринку. Таким чином, вартість газу буде визначатися не Кремлем, а виключно прозорим та вільним ринком."
Але ж ціна на газ за контрактом від самого початку визначалася за формулою ціни, яка була прив"язана до світових цін на нафтопродукти, а не "визначалася Кремлем". Можна погодитися з тим, що формула була в чомусь недовершеною, що особливо гостро відчулося тоді, коли світові ціни на нафту стрімко піднялися і ціна за формулою стала значно вищою за ціни на спотовому європейському ринку газу. Але коли ціна на нафтопродукти суттєво впала, ціна за формулою знов стала на рівні європейського ринку спотових цін. Це підтверджує і комерційний директор НАК Нафтогаз Ю.Вітренко, який відповідає за імпорт газу в Україну. Ось що він написав на своїй сторінці у фейсбуці 7.12.2016:
"... Ціни на європейський газ постійно коливаються, у серпні-вересні були значні поставки з ціною нижчу за газпромівську... Потім була незвично холодна осінь і європейські ціни стали вище газпромівських, але різниця була відносно невеликою".
Тут слід окремо відмітити, що на момент укладання контракту з Газпромом практика застосування формули ціни на газ з прив"язкою до світових цін на нафтопродукти була усталеною, а європейська практика змін формули ціни і прив"язки її до рівня спотових цін європейських газових хабів стала розвиватися вже після 2011 року, коли оскарження газпромівських контрактів з європейськими компаніями набули розвитку. Наскільки довершеною стане формула ціни на російський газ з прив"язкою до європейського газового хабу поки що казати завчасно. Тільки практика застосування дасть змогу зробити конкретні висновки.