Отже, Газова Справа Юлії Тимошенко.
Чому звертаємо на неї увагу? Тому, що якщо в нашій країні можна брутально сфальшувати кримінальне обвинувачення і винести абсурдний вирок експрем"єру і лідеру опозиції, то будь-яку пересічну людину можна за визнанням колишнього генпрокурора С.Піскуна засудити за згвалтування найближчого стовпа.
Для детального аналізу кримінальної справи проти Тимошенко потрібно декілька годин скрупулезного викладання фактів та законодавчих норм. Бажаючі можуть ознайомитися з виступами сторони захисту на дебатах в суді. Проте для того, аби збагнути суть справи, достатньо торкнутися лише її основних моментів.
Передусім потрібно розуміти, що мова йде не про політичну, а про кримінальну відповідальність вагою 7-10 років.
Відтак необхідно брати до уваги лише факти та дії, які мають безпосереднє відношення до кримінального обвинувачення.
Перше, що треба зазначити: Ю.Тимошенко не має безпосереднього відношення до тексту комерційних контрактів між Нафтогазом та Газпромом, укладеним 19.01.2009, вона їх не укладала, не підписувала і не змушувала їх підписувати саме в тому вигляді, в якому вони були укладені керівниками Нафтогазу та Газпрому.
Директиви Тимошенко на переговори для делегації Нафтогазу для укладання довгострокового контракту з Газпромом на 2009-19 регламентували наступне:
1. цінову газову політику на 2009 рік, що мусило передбачати:
а. рівень базової ціни для цінової формули - $450-20%
б. транзитний тариф $1,7 за транзит 1 тис.куб. м газу на 100 км
в. придбання у Газпрома права на 10.6 млрд куб м газу, який знаходився в ПГС України і належав РосУкрЕнерго
2. загальні принципи довгострових контрактів 2009-19 щодо:
а. забезпечення щорічного транзиту не менше ніж 110 млрд куб м на рік
б. забезпечення формульного розрахунку ціни на газ
в. забезпечення формульного розрахунку тарифу на транзит
Деякі політики з партії регіонів тривалий час поширюють тезу про те, що Ю.Тимошенко нібито підробила Директиви, видавши власні за директиви уряду. Треба відразу сказати, що це не відповідає дійсності. Директиви КабМіну повинні затверджуватися окремою постановою КМУ, такою є форма ухвалення колегіального рішення з відповідними реквизитами. Відтак навіть з візуального оформлення Директив Тимошенко можна зробити однозначний висновок, що це Директиви саме прем"єра, а не Директиви уряду. Треба також зазначити, що станом на 19.01.2009 в українському законодавстві були відсутні норми, які б регламентували ухвалення урядом директив делегації НАК Нафтогаз на переговори з укладення довгострокових контрактів.
Треба також зазначити, що формульний підхід до формування ціни на газ підтримував і тогочасний президент Віктор Ющенко. Укладання ж саме довгострокових контрактів вимагало як російське керівництво, так і представники європейських країн.
Чи мала право Ю.Тимошенко як прем"єр втручатися в цінову політику державного підприємства, 100% акцій якого передано в управління міністерству палива та енергетики? - Так, мала, бо згідно ст.44 Закону про Кабінет Міністрів України, прем"єр представляє КМУ у відносинах з підприємствами. Окрім того слід взяти до уваги, що голова Нафтогазу О.Дубіна у своїх показах від 03.02.2011 прямо засвідчив, що після зустрічі в Брюсселі 10.01.2009 голів європейських урядів, голів Нафтогазу та Газпрому, "після розмови з президентом В.Ющенком президент Росії Д.Медведєв заявив про те, що ціна для України складає 420 доларів США на "блакитне паливо" за 1 тисячу кубометрів. Тоді я знов зазначив, що вказані рішення є політичними і повинні вирішуватись політиками."
Іншими словами, голова Нафтогазу прямо визнав власну неспроможність вирішити газову кризу в той час.
В січні 2009 року українська газотранспортна система вперше за своє існування почала працювати в непередбачуваному своїми технічними умовами реверсному режимі. В деякі південні райони України подати газ взагалі не було технічної можливості. Потреби країни в газі забезпечувалися лише на 2/3 від необхідного (покази по справі Ярослава Марчука, голови Укртрансгазу на момент газової кризи). 15.01.2009 ексголова "Нафтогазу" Юрій Бойко заявив, що Україна знаходиться на межі техногенної аварії через низький тиск в українській газотранспортній системі. Більшість підприємств хімпрому на той час вже не працювала, металургія працювала в передаварійному режимі. Діючи в стані крайньої необхідності, прем"єр мусила відновити постачання російського газу, що і було зроблено. Навіть якщо теоретично припустити, що прем"єр нібито порушила законодавчі норми, втрутившись у цінову політику Нафтогазу, ст.39 Кримінального Кодексу звільняє її від кримінальної відповідальності.
Не можна не торкнутися абсурдності підрахування збитків, зроблених слідством і підтриманих прокуратурою на основі не бухгалтерської первинної документації, а за допомоги аналітичної довідки, що будувалась на хибному припущенні про те, що якщо середньорічна зважена ціна на газ в 2009 році складала $232 за тис.куб. м рос.газу, то Укртрансгаз нібито отримав збитки у порівнянні з ціною $179 за 2008 рік, купуючи газ за ціною $232 для власних технічних потреб. Насправді ж вся бухгалтерська звітність, починаючи від актів прийому / здачі газу і закінчуючи аудітом доводять той факт, що газ у 2009 на технічні потреби використовувався виключно з минуло та позаминулорічних запасів газу у ПГС, що за ціною був 179 або нижче, відтак Укртрансгаз (який є дочірнею компанією НАК Нафтогаз) отримав лише прибутки у 2009 році.
Тим, в кого є бажання більш детально ознайомитися з цією справою, варто порекомендувати звернути увагу на наступні замітки:
Лжесвідчення Віктора Ющенка
Директиви Тимошенко
Докази, що виправдовують Тимошенко Ю.В.
Оцінка доказів обвинувачення
Загальні висновки щодо цивільного позову НАК Нафтогаз
Науково-консультативний висновок професора П.Андрушка
Україна в лещатах Газпрому холодної зими 2009
Тимошенко про стан крайньої необхідності у січні 2009
Тимошенко про прибутковість Нафтогазу в 2009 і відсутність збитків
Як прокуратура рахувала збитки у справі Тимошенко
Доповнення:
виступ адвоката Власенка С.В.
