четвер, 22 вересня 2011 р.

Покази Ющенка. Зі стенограми судового засідання 17.08.2011



... Якщо суд хоче встановити істину по суті переговорного процесу, по тому, де він розпочався, де він призупинився, чому ці переговори закінчилися неуспіхом на мій погляд треба запам"ятати дві дати: це 27 грудня і 28-ме.  В цих двох рокових датах відбувається те, що для України хтось скаже трагедія, а в Росії - якась перемога. Хоча я не сторонник і тої і тої оцінки. 27-го пройшла заключна фаза переговорів між НАКом та Газпромом. Сторони вийшли на рівні своєї компетенції, підкреслюю, технічної компетенції, до кінця дня 27 числа про те, що є версії щодо можливої ціни на газ і можливого тарифу на транзит. Сторони розійшлись тим, що Міллер заявив, що на слідуючий день він піде доповідати Путіну, а піздно вечором 27 грудня 2008 р. Дубина телефонує до Соколовського і засвідчує, що: "ми прийшли в заключну фазу переговорів і мені потрібна зустріч з президентом." Він доповідає, що технічна частина переговорів в цілому завершена, є певні обриси домовленностей і йому "конче необхідна зустріч з президентом завтра вранці". Соколовський інформує мене про цю зустріч... Починається 28 число. Приїзджає Дубина, рано вранці ми зустрічаємось в колі Шлапак А.В., (від економічного блоку президента), Соколовський Б.І., мій постійний представник по зовнішньому блоку енергетичних питань, і Дубина О.В. Зустріч була хвилин 40. Суть її приблизно така: Дубина доповідає, що було у Лондоні, яка була атмосфера переговорів у єврокомісара. Друге: які проміжні підсумки переговорів між НАКом та Газпромом. Він доповідає, що ціна, яка найбільше обговорювалася в рамках переговорів це 250 долл за тис. куб м. Що стосується тарифу транзиту - 1,7. Його враження, що російська сторона діяла неуступчіво по питанням тарифу транзиту. Що стосується газової ціни, то на його думку є відчуття, що ціну з 250 можно довести до 235. Було сказано разів зо три-чотири про те, що це ціна, яка не узгоджена Міллером з Путіним. Наша розмова закінчилась тим. що я сказав Дубині, що якщо він відчуває можливість оптимізувати ціну на газ і дійти до 235 то це треба зробить. Те саме стосувалось тарифу на транзит. Якщо ж не увінчаються ці переговори данним результатом, тоді нам треба приймати рішення про те, як акцептувати на внутрішньому ринку ціну 250, тобто на рвіні бюджетних організацій на рівні комунальних, населення, приватного споживання... ціну 250 і тарифну ставку 1,7 прийняти в контексті бюджету НАК Нафтогаз. Дубина сказав, що він зараз піде на доповідь прем"єр-міністру. Він їде на доповідь прем"єр-міністру, потім в обід відлітає до Москви. Це ті 15-16 годин. коли Дубина був в Україні. Підкреслюю, ніякого відкликання президент України не робив. Хочу зауважити: у мене нема повноважень по відкликанню делегації. відрядженної урядом - це компетенція не моя. І байки, які щедро там лунають, що хтось когось там відкликав, це спосіб не відповідати за свою позицію або перекласти свою відповідальність. Я нікого не відкликав. Було прохання, причому уклінне прохання, щоб президент зробив зустріч з керівником НАК Нафтогаз. Далі Дубина від"їхав до Москви, Міллер 28-го у першій половині дня доповідає прем"єр-міністру Росії про результати переговорів з Україною. Відбувається в цей день телефонна розмова між перм"єр-міністром Росії та прем"єр-міністром України. Суть цієї розмови я думаю ви зможете встановити з належних сторін, але те, що публічно відомо я міг би лише повторити. В перший і єдиний раз російська сторона на офіційному рівні заявляє пропозицію українській стороні про ціну 250 за тисячу кубів російського газу, тариф 1,7 і недопущення реекспорту. Підкреслюю: це могла бути розмова тільки прем"єр-міністрів. Ніяка інша людина: ні Дубина, ні ті, хто біля Дубини не могли цю позицію прийняти до кінцевого рішення. Крім прем"єр-міністра України. Прем"єр-міністр України відхиляє пропозицію прем"єр-міністра Росії. Я наводжу слова Путіна: "Я лично предложил премьер-министру Украины: приезжайте, подписывайте контракт по 250 долларов за тысячу кубов и мы дадим вам право реэкспорта. Хрен с вами. Та отказалась". Оце та точка, з якої з 28 числа переговори пішли в зворотню сторону. після обіду Дубина заходе до Міллера, Міллер говорить: "Те. що ми пропонували як прийнятну ціну 250 долларів і тариф зберегти на рівні 1,7 прем"єр-міністр відхилила". Переговори зходять із позиції 250 і закінчуються драматично. Зрозуміло, що там вже шукать якихось компромісів 28-го числа урядовій делегації, вірніше НАК Нафтогазу не було можливо. На слідуючий день мені телефонує Дубина і каже: "Пан президент, у мене до вас є одне прохання: я отримав доручення прем"єр-міністра організувать її терміновий робочий візит до прем"єр-міністра Росії і до керівництва Газпрому. Я зробив належне звернення до Міллера, щоб той допоміг організувати цей візит і узгодив це питання з прем"єр-міністром Росії. Відповідь прем"єр-міністра Росії була така, що він не бажає зустрічатися з прем"єр-міністром України. Очевидно, таку реакцію робе і Міллер, що російська сторона не готова до зустрічі на вищому рівні. Ясно, що це повний зрив переговорів і Дубина просить мене щоб я знайшов спосіб якимось чином такий сигнал дать прем"єр-міністру, що у Росії склалася така атмосфера, при якій її не бажають бачити в Росії. Я йому кажу, що я цього робить не буду, бо це питання і не етичне і не правильне. Якщо є можливість зробить нам за ці два дні які залишилися до нового року будь який крок в сторону хоча би політичного пом"якшення цих н"юансів, його треба робить. Я знаю, що Юлія Володимирівна декілька разів поривалася зробити цей візит і навіть була в аеропорту. Але із той картини, що я вам говорю, безумовно цей візит не міг бути зреалізований по причині з російської сторони. Хоча суть прохання була така, шо якщо візит цей відбудеться, то прем"єр-міністр України просила передать, що "я прилечу і вс
ё решу". Візиту цього не було, приходе слідуючий день, Дубина повертається з Москви, тому що два дні ніякого переговорного процесу немає, повне ігнорування, людська навіть приниза, людина там по коридору Газпрому ходе. Це його було рішення, по-людські я його розумію, чому він це зробив. Мені зрозуміло, що цей етап переговорів закінчується так, як він закінчується. Я 31-го зв"язуюся із прем"єр-міністром і кажу: "Юлія Володимирівна, нам треба зробити спільну заяву, раз така сітуація і показать нації і світу що сталося, чому переговори зірвані. І ми десь із 16-ї години 31-го числа працюєм над спільною заявою. Приблизно опів 12-ї ночі ця заява уже була узгоджена і підписана. В ніч на перше січня ми її оприлюднили.
Мета заяви була:
Перше: пояснити, чому переговори зірвалися
Друге: донести світу гарантії, що Україна у своїх домовленностях поступала чесно, послідовно і це ніяк не накладеться на виконання наших зокрема транзитних гарантій до Європи.
Ми почали цю заяву с того, що у нас є спільний двустронній формальний урядовий документ, який називається меморандум. Він визначав  засади ведення переговороного процесу на рівні корпорацій, на рівні урядів і ми діяли чітко відповідно до цих домовленностей.
Друге: що послужило причиною провалу переговорів. Я хотів би ще раз підкреслити, що це є відповідь на багато питань. Вона заключається в двох абзацах спільного документа, підписанного прем"єр-міністром та президентом. Це питання ціни. Нас не влаштовувала запропонована Росією ціна. Ніхто інший нам не заважав. Було головне - ціна не влаштовувала країну. Економічно обгрунтувать ціну 250 ніхто: ні прем"єр, ні Дубина, ні Господь Бог не могли в контексті кон"юктури газових цін грудня 2008 року. Тому у цій спільній заяві президент і прем"єр засвідчили: за нашими розрахунками, зробленними на підставі меморандуму на початку 2009 ціна на російський природній газ для України на українському кордоні повинна складати 201 доллар за тис кубів. Ставка транзиту теріторією України - не нижче 2 доларів за тис кубів на 100 км. Що ми мали на увазі, коли виходили з того, що суть переговорного процесу повинна зійтися на ціні біля 200 доларів і тарифна ставка біля 2. Ми виходили з того, що друге півріччя 2008 року принесло через світову і європейську кризу карколомні тенденції на енергетичний ринок, коли базові товарні енергетичні позиції в своїх цінах падали в рази. Наприклад, ви пам"ятаєте, що ціна нафти від 180 доларів впала до 60, фактично в 2-3 рази. Ціна на вугілля падає, на газойль - падає, ядерне паливо - падає. Все, що стосується енергетичного ресурсного ринку - котировка цін обвалюється. Ми на цей момент з Росією в ціні 180 доларів за газ в 2008 році. Звичайно, коли ціни світового ринку падають, а Україна буде із 180 доларів піднімати ціну до 250 доларів, я скажу професійно, економічно це не прийнятно. Тобто це може бути політичне рішення, але ніяк не економічне. Але ідея всього переговорного процесу була: давайте ми покінчимо з політикою в ціні. Давайте ми вийдемо на формулу, яка технічно завжди буде давати нам відповіді чи через 6 місяців, чи через 9 місяців, чи через 3 роки: як буде моделюється ціна на газ поставлений Росією в Україну. Це перше. Тому керуючись цим підходом зрозуміло, чому 250 Україну не могло влаштувати і я переконаний, ніколи не могло влаштувати. Для посилення свого твердження хочу ще один аргумент дати. 250 доларів, наприклад, це ціна газу середньозважена по року для Німеччини на 2009 рік. Причому ще наведу цифру, яку я часто використовував: четвертий квартал 2009 року ціна газу в Німеччині - 175 доларів. Тобто на цьому фоні приймати ставку 250 є просто безглуздо. Це явно політична ціна. Тому ніхто серйозно не міг зважитися на те, щоб із категорії політичної перевести цю ціну в категорію економічну. Що стосується певної тарифної ставки, то ідеологія формульного підходу говорила про те, що якщо Росія у нас є єдиним безальтернативним поставщиком газу, це погано чи добре? Не коментую, чому це сталося. бо в 2000 році я був першим прем"єр-міністром. який в баланс завів Туркменістан. Для формування тристороннього балансу... Але із того. що можливо для сьогодняшнього дня, я б сказав би, що концепція всієї політики 2009 року зазначалася в тому, що повинна бути симетрія і синхронність в розвитку ціни на газ і в розвитку ціни транзита. Це суть правил, які підписали уряди. Це - принцип бази. Не можна погодитись, що ціна росте 250, а тариф залишається на 1,7. Це- повний конфлікт з меморандумом. Це - повернення до  того, що в нас було. Більше того, ціна 1,7, а я переконаний. що суд володіє інформацією, які ставки існують в Європі, а в Європі починається ставка від 4,9 на словацьму кордоні і закінчується 12,6 на данському, на болотах. Тому ставка 1,7, її збереження не є прийнятною. Тому і природа була цієї спільної заяви, щоб пояснить, щоб Європа розуміла в параметрах яких цін ми ведем дискусію перед Москвою і чому українська сторона не прийняла цих умов. І я свій підпис поставив, щоб продемонструвати, що я солідарний із позицією прем"єр-міністра в данному випадку що нам треба шукати далі прийнятний варіант для впровадження меморандуму, нам треба не робити трагедії з цих переговорів. Буде другий етап, буде третій етап: мова йде про формулу. яка буде працювати не 5 років, не 10, а набагато довший час. І хочу підкреслити: нікого тут винного і не було. І не треба шукать, тому що це, шановні, міжнародні переговори. Вони є успішні, вони є неуспішні. я переконаний, якби українська сторона діяла послідовно і цю частину переговорів можно було провести активно і мати унікальну міжнародну і економічно-політичну кон"юктуру, щоб в цілому в переговорному процесі в 2009 р. з російською стороною домовитися на умовах, які б не ганьбили нас. але все це закінчилось тим, чим воно закінчилось і я сказав би далі було головне, як продовжити переговорний процесс і вийти на більш ефективний результат.
Починається 2009 рік. Ми зачитали з прем"єр-міністром нашу спільну заяву. Я одразу направляю свого представника 1 січня у Прагу щоб він пояснив позицію країни на переговорах головуючому в Європі прем"єр-міністру Чехії і предстваникам країн. Потім через два дні я в 4-х сторонньому форматі їздив з поясненням того, що відбулося в нашому переговорному процесі з поясненням того, що Україна дотримується букви і духу наших домовленностей, ми не знімаємо з себе гарантію транзита з себе, але хотіли б перейти на ринкові відносини як по поставках газу. так, зокрема. і по транзиту. Я провів по декілька разів телефонні розмови з усіма президентами Європи ...

Адвокат Сухов: Чи відомо вам чому компанія РосУкрЕнерго фактично на 100% внутрішнього ринку на поставку газу була запущена на теріторії України?
Ющенко: Я можу сказати, що запитайте президента Польщі яка модель газової поставки і що він про неї може сказати. Чи в Чехії, чи в Словаччині. Я ще раз хочу заявити: є компетенція президента, а є компетенція уряду. От давайте діять так, щоб мої відповіді були економічно обгрунтовані і виходили із тих повноважень, на які я міг би посилатися, даючи відповіді на конкретні запитання.
Адвокат Сухов: Чи можна розуміти вашу відповідь таким чином, що прем"єр-міністр Єхануров і голова Нафтогазу Івченко прийняли це рішення без погодження з президентом України Ющенком?
Ющенко: Повторюю ще раз: є державна процедура, яка регулює проведення такого рівня міжнародних рішень. До компетенції президента відноситься формування політичних директив, підкреслюю, політичних директив. Які я робив Тимошенко, Єханурову,  Януковичу і т.д. Але це мова йде про політичні директиви. Це не технічні директиви, які стосуються конкретного питання, бо це вже компетенція корпоративного інституту і виконавчого органу влади.

А.Шлапак (голова економічного відділу, замголови СП):
"В ході переговорів. які тривали в розвиток цього меморандуму, ми отримали достатньо категоричну пропозицію російської сторони: 250 доларів вартість газу і залишається 1,7 вартість транзиту. Погодитися на це українська сторона відповідним чином не могла, я говорю зараз про президента Ющенка і, смію надіятися, що такої ж позиції притримувалася і прем"єр-міністр, оскільки на 1 січня ніяких контрактів підписано не було. В ту ж ніч вийшла спільна заява президента і прем"єра, де вони пояснили свою позицію, чому не були підписані ті угоди. Пояснення цього було саме таким, що на думку української сторони, якщо вже йти на поетапне підвищення ціни на газ і на транзит, ми повинні були виходити з ціни на газ 200 доларів і ціни на транзит 2 доллари на 100 км. А оскільки російська сторона відкинула ці домовленності і наполягала на своїх. контракти підписані не були. 1 січня ми вступаєм в полосу непідписаних контрактів і так спочатку РФ зменшує поставки рос.газу в Україну а з 5 чи 6 січня припиняє поставки газу..."

17.08.2011 День 25 Аудіо-стенограма
ч 01
ч 02
ч 03
ч 04
ч 05
ч 06
ч 08

Протокол допиту Віктора Ющенка по справі Тимошенко
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/08/15/6491916/

Віктор Ющенко: Олег Дубина зустрічався з Дмитром Фірташем у моєму кабінеті
http://www.pravda.com.ua/articles/2011/08/19/6509469/

А.Ггриценко: "Я не юрист, но юристы говорят, что есть основания для привлечения его к ответственности. Как минимум, Ющенко сказал неправду под присягой, свидетельствуя по делу Тимошенко. Он не признал, что это была его команда — сорвать подписание контракта. Но я хорошо помню - это был прямой эфир на российских телеканалах, когда глава "Газпрома" Миллер сказал Путину: по нашим оперативным данным, команду на срыв подписания контракта дал лично Президент Ющенко. И тогда, будучи Президентом, Виктор Андреевич этого не отрицал. Так что я думаю, что основания для привлечения есть"
http://www.grytsenko.com.ua/press/view-kto-to-yz-kazachkov-sydyt-vnutry-fraktsyy-anatolyy-hrytsenko.html

понеділок, 19 вересня 2011 р.

Щодо нібито збитків. Зі стенограми виступу 7.01.2011


А зараз я хотіла би більш детально зупинитися на другій складовій частині інкримінуємого злочину, яка описана в ст.365 Кримінального Кодексу України. Мова йде про завдання збитків НАК Нафтогазу.
В природі права взагалі не можуть наступити збитки як наслідок виконання легітимних актів. Тому в теорії права класично та хрестоматійно вважається, що шкода спричиняється внаслідок невиконання угод, а не їх виконання. Виконання укладених угод за жодних обставин не може спричинити шкоду будь-кому. Відповідно до вимог КПК України та Кримінального кодексу під шкодою кваліфікуються лише реальні збитки, а не упущена вигода.

Відповідно до обвинувального висновку тяжкими наслідками визнано наступне: що я як прем"єр спричинила тяжкі наслідки у вигляді збільшення ціни природного газу імпортованого походження на 53,48 долара, тобто на 29,8% за 1 тис. кубічних метрів, та як наслідок, збільшення витрат на придбання імпортованого природного газу для виробничо-технологічних потреб в обсязі 3 млрд. 639 млн. куб. метрів газу на суму 194,6 млн. долари або на 1 млрд. 515 млн. грн. і втрати активів та спричинення збитків «Нафтогазу» на вказану суму, яка більш ніж в 250 разів перевищує неоподаткований мінімум доходів громадян, та є відповідно до вимог ч.4 примітки до ст. 364 КПК України тяжкими наслідками.

Дорогі друзі, та людина, яка це писала, та людина, яка підтримує обвинувачення в суді, та людина, як це сприйме, як збитки які спричинені Прем‘єром України на той час, та людина  свідомо здійснює неправомірні дії. Тепер я спробую це пояснити.
Хочу зазначити, не вдаючись навіть в розрахунки, які в цих судженнях обвинувачення надані:
Перше – перевірка проводилась та  оформлялась не  у відповідності до законодавства.
Друге – перевірка проводилась невстановленими слідством особами.
Тому що ми їх не побачили, а ті, хто підписали, відмовились, хто був в судовому засіданні. Результати перевірки, яка свідчать про ці збитки, оформлені не у встановленим законом  порядку, тобто вони не актом. Зверніть увагу, вони не могли скласти акт КРУ тільки тому, що там немає бухгалтерських збитків. Збитки - це бухгалтерська категорія. Тому вони зробили довідку.
Уявіть собі, довідка без бухгалтерських документів лягає в основу обрахунку збитків! Це - нонсенс. Загальна довідка, взагалі складена  на неустановлену слідством дату та рік. Експертиза від 21.04.2009 року проведена за даними незакінченої перевірки, тобто без будь-яких встановлених висновків. Експертизи, які  визначені як складні, проведені у найкоротші терміни, всього за 3 дні, (а це повністю аналіз господарської діяльності «Нафтогазу»),  та фактично повторяють проміжну довідку, у деяких випадках навіть з тими ж орфографічними помилками. Тобто, складена  невідомо ким невідомо на яку дату без бухгалтерських документів якась проміжна довідка з орфографічними помилками потім переписана в експертизу. Експертизи проведені за документами, яких станом на 18.04.2011року в справі не було. Експертизи проведені по обрахуванню так званих збитків методом співставлення, але не містять вагомих даних 2008 року з  якими відбувалось співставлення даних 2009 року. Як можна порахувати збитки в 2009 році по відношенню до 2008 року, якщо дані 2008 року відсутні? Зокрема, витрати газу на купівлю на виробничо-технічні потреби та договорів, що діяли у 2008 році. Тобто, ніхто не співставив по якій ціні закуповувалось в 2009 році газ на технічні потреби, а по якій у 2008 р.
Висновки експертиз є радикально помилковими,  проведені не на бухгалтерських документах, не відповідають дійсності та спростовуються іншими документами. Причому на одному аркуші експертиза, на другому аркуші акти здачи-прийомки природного газу на технічні потреби, які повністю різняться по ціні на газ, який використовувався на технічні потреби.
Згідно обвинувального висновку, обвинувачення визнає, що збитки «Укртрансгазу» є збитками «Нафтогазу». Треба сказати, що згідно ключових господарських законів, які діють в Україні, акціонери не несуть відповідальності по збиткам господарюючого суб‘єкту по господарській діяльності, а суб‘єкт господарської діяльності не несе відповідальності по збиткам акціонерів. Це ж аксіома. Як можна  ідентифікувати збитки «Укртрансгазу» збитками «Нафтогазу», це ж два різних суб‘єкти господарювання, збитками держави, навіть, якщо вони є акціонерами, вони не відповідають по збиткам один до одного - це ази світового законодавства, в тому числі, українського.
В попередніх своїх поясненнях я дуже чітко розмежувала збитки держави, збитки НАК Нафтогазу і збитки Укртрансгазу. І казала, про те, що НАК Нафтогаз взагалі не має права пред’являти до мене позов будь-яким збиткам, тому що я не приймаю участі в господарській діяльності конкретного господарюючого суб’єкта.
Але навіть якщо уявити, що збитки є і можна пред’явити позов, то категорично не від НАК Нафтогазу, а від Укртрансгазу, тому що там  обліковуються всі операції по здійсненню транзиту російського газу через територію України.
Тепер треба зупинитися і на самих збитках  по суті. І я хочу розпочати свої пояснення з того, що Укртрансгаз так само як і НАК Нафтогаз, зрозуміло, якщо говорити про консолідований баланс, не поніс збитків  в 2009 році від споживання  технічного газу для потреб транспортування, природного газу російського походження через територію України.
Тобто навіть якщо допустити, що за ці збитки може нести відповідальність прем’єр-міністр, хоча це теж не може бути, то і збитків самих теж немає.
Я б хотіла б це пояснити, описуючи ті документі, які Ви мені дали на ознайомлення. Враховуючи, що в цитаті, яка є в обвинувальному висновку, зазначено, що збитки на суму 194,6 млн.доларів обраховувались за якоюсь незрозумілою розрахунковою ціною 232,98 долара, то треба одразу сказати, що в основу розрахунків збитків Укртрансгазу по споживанню технічного газу покладена помилкова ціна на технічний газ.
Це повністю підтверджується матеріалами кримінально справи, які я зараз буду описувати, характеризувати, та з якими я зараз буду працювати. Я стверджую, що ціни 232,98 долари на технічний газ для потреб Укртрансгазу у 2009 році ніколи не було. І це значить, що збитки розраховані невірно.
Якщо взяти закон про бухгалтерський облік і фінансову звітність, на яку посилалась експерт Ільчук, коли коментувала проведення судово-економічної експертизи, що долучена до справи, то вона посилалась на статтю 9 закону про бухгалтерський облік та фінансову звітність, де дуже чітко сказано, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є виключно "первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції. Для контролю та обробки даних використовуються виключно первинні бухгалтерські документи."  Я цьому експерту задала запитання, чи  є акт приймання-передачі природного газу первинним документом, який може використовуватись в експертизі. Вона сказала, що так, це є первинний бухгалтерський документ і що він згідно зазначеного переліку документів в експертизі безпосередньо використовувався для здійснення експертизи.

А тепер ми з вами відкриваємо ці акти. От я буквально тримаю цей перший акт, який  складений 31 січня 2009 року. Це оригінал. Стоять всі підписи і печатки. І тут дослівно написано, що відповідно до договору від 17.12.2008 року № 118438 НАК Нафтогаз України передає ДК Укртрансгазу, а Укртрансгаз приймає імпортований природний газ, увага, відібраний з ПСГ ДК Укртрансгаз. Тобто іншими словами в цьому акті одразу підтверджено походження газу на технічні потреби, тобто із підземних сховищ цей газ, а не з труби прямої, для НАК Нафтогаз України. Згідно цього акту по договору для забезпечення виробничо-технологічних витрат у січні 2009 року в обсязі 251 млн. 71 тис.кубометрів природного газу  по ціні 1382 грн. 15 коп. за тисячу кубометрів газу. Іншими словами, коли використовуємо бухгалтерські первинні документи, де зазначено обсяг газу, який використаний у 2009 році, ціну на цей газ, посилання на контракт, ми просто розуміємо, що не просто головний експерт по судово-економічній експертизі не з’явився до суду. Тому що всупереч закону про бухгалтерський і фінансовий облік, і всупереч статті 9, де говориться, що контроль здійснюється виключно по  первинним бухгалтерським документам, видається, що в експертизі, а як наслідок і в обвинувальному висновку, поклали в основу розрахунку за тисячу кубометрів газу не ціну на технічний газ того періоду, а аналітично розраховану цифру, яка ніякого відношення не має  до технічного газу. Якщо ми обрахуємо з вами всі акти, які є в справі (а там за кожен місяць такий акт складений, за кожен місяць складена ціна на технічний газ, в кожному місяці вказано, звідки цей газ взятий, а він взятий не з прямої труби, а зі сховища газового), то ми з вами  зрозуміємо одну дуже просту річ: що весь технічний газ в 2009 році постачався не на базі контрактів, укладених 19 січня 2009 року, (зверніть увагу – причинно-наслідкового зв’язку складу злочину немає!), а на базі договору від 17.12.2008 року № 118-438. Це говорить про те, що  забезпечення технічним газом на 2009 рік газотранспортної системи відбувалось на основі угоди, яка укладена раніше, ніж виникла газова криза. Сторона обвинувачення не могла цього не знати, коли порушила кримінальну справу, тому що саме слідчий долучив до  матеріалів кримінальної справи цей акт, вірніше не один акт, а акти за кожен місяць. Він знав, по якій ціні реально постачався технічний газ, і він знав, звідки цей технічний газ. І він знав ціну на цей технічний газ. Хто дав цьому слідчому право розраховувати збитки по транспортуванню природного газу по ціні 232,98 доларів? Це ж абсолютна, чітка підміна даних в формулі! А ці акти взагалі єдина підстава для платіжних документів, бо вони є єдиним бухгалтерським документом, на базі якого можна з’ясовувати ціну, а не на базі якихось незрозумілих аналітичних довідок, які не мають до бухгалтерського розрахунку абсолютно ніякого відношення. І тепер, коли ми просто візьмемо курс гривня-долар з першого січня і на весь рік,  то ціна 1382 грн. 15 коп. по курсу 7,7гривні отримаємо 179 доларів. Тобто ціна або нижча, або така сама як в 2008 році. Я б хотіла привернути вашу увагу, що в матеріалах кримінальної справи є реальний справжній акт КРУ, там, де реально написано, що це акт. І там, де дані всі висновки, які в принципі можуть бути  покладені в основу. Там детальнішим чином за підписом тієї ж пані Рубан складено до коми по якій ціні брався технічний газ, звідки він брався, по яких контрактах він брався, а саме головне тут вказано, прямо вказано, що були збитки у НАК Нафтогазу по постачанню на комунально-побутові потреби (ну там завжди всі роки була дотація), а по всім іншим видам діяльності, включаючи транзит російського газу через територію України,  збитків немає. Це прямий акт КРУ, який є в справі. Просто дивним є те, що це просто не враховано при підрахунку збитків. Саме так відбувся розрахунок експертизи, яку подала "Альтернатив"а. Що взяли  експерти "Альтернативи"? Вони взяли всі ці акти, які в матеріалах КС, порахували кожен місяць по курсу на цей місяць, порахували вартість. Але враховуючи, що в газових сховищах України, газ по різній ціні з дуже різних поставок, то по цим актам видно, що частина газу подавалась по 1382 грн., а це 179 доларів, а значна  частина газу подавалась по значно нижчий ціні – по 1223 грн., тому що в газових сховищах є газ, який належить Україні з попередніх періодів, все тут вказано, кожного разу вказано з ПСГ. Вони  взяли і банально по актам порахували ціну і у нас вийшло, що якщо брати всі акти за 2008 рік, і брати курси долара до гривні на 2008 рік, то середня ціна по року за  1 тис. метрів куб. м  технічного газу для «Укртрансгазу», (а це значить для транспортування російського  газу через територію України), склала 204 долари  – це 2008 рік. І так само по бухгалтерських документах обрахована середня вартість технічного газу за 2009 рік, згідно офіційного курсу долара Нацбанку – 156 доларів, це без врахування 11 млрд. кубічних метрів газу, які потім повернули «Росукренерго», (ви розумієте, що вони не брали участь в цих операціях). І це значить, що якщо взяти 204 долари в 2008 році на технічний газ за 1 тис. кубічних  метрів і 156 доларів  по бухгалтерським документам за 2009 рік за 1 тис. кубічних метрів, тобто на 30% нижча.
З чим це пов‘язано? Це пов‘язано з тим, що використовувався різний газ, закачувався в різні періоди, якій зберігався в газових сховищах України.
Крім того, що дуже цікаво, всі можуть перевірити. Відкриваємо акт ревізії  фінансово-господарської діяльності КРУ, підписаний Рубан, де вона зазначила на 1 січня 2009 року, скільки було газу, який належав «Нафтогазу» в газових сховищах з попередніх періодів. Іншими словами у обвинувачення могло виникнути інше питання чи вистачило би в газових сховищах газу попередніх періодів для забезпечення газу на технічні потреби на ВТВ.
Ще одне. У нас немає в матеріалах КС договору між «Нафтогазом» і «Укртрансгазом» по забезпеченню технічним газом «Укртрансгазу». Але у нас в цих актах, що важливо, в першому рядку, є посилання на цю угоду, тобто видно, що вона була укладена 17  грудня 2008 року, а це значить - до виникнення газової кризи. Тобто немає причинно- наслідкового зв‘язку між контрактами, укладеними в 2009 році 19.01.2009 і контрактом, по якому технічним газом забезпечувалась газотранспортна система.
Мало того, що немає причинно-наслідкового зв‘язку між Прем‘єром і контрактами підписаними  між господарюючими суб‘єктами, так ще і немає у використанні газотранспортною системою газу, який отримала Україна внаслідок укладання угод від розв‘язання газової кризи.
Друге питання, яке потрібно з‘ясувати: чи достатньо було газу в газових сховищах попередніх періодів по ціні 179,5 доларів і нижче для того, щоб забезпечити потребу в розмірі  3 млрд.639 млрд. кубічних метрів на 2009 рік? А скільки ж газу попередніх періодів було? Відкриваєм цей акт. Тут пані Рубан написала, що на 1 січня 2009 року в газових сховищах Україні було газу попередніх періодів 14 млрд.689 млн. кубічних метрів. Тобто треба було для технічних потреб 3,6 млрд., а там було 14,8. Зрозуміло, що це цілком покриває потреби на технічний газ.

Тому, пане суддя, у нас немає по ст.. 365 КК України явного перевищення моїх службових повноважень, немає явного перевищення влади, тому що не існує вимоги  імперативного, обов‘язкового прийняття директив кабміну для господарюючого суб‘єкту.
А тепер ще з‘ясовується, що у нас немає збитків, і що те, що розраховано нічого спільного з реальними бухгалтерськими збитками немає. А збитки це категорія бухгалтерського обліку, вона не може трактуватись окремо взятим слідчим вільно і без спирання на закони.
Розрахунок збитків чітко прописаний Законом «Про бухгалтерську звітність», великою кількістю підзаконних інструкцій, які ведуть бухгалтерський облік, збитки не можна обрахувати так, як захоче окремо взятий слідчий, їх можна обрахувати тільки так, як передбачено бухгалтерськими інструкціями.
Крім того, якщо би були збитки, вони би обов‘язково відображались в підсумках фінансової звітності «Укртрансгазу» за 2009 рік. Ця бухгалтерська підсумовуюча звітність за 2009 рік здається в податкову  адміністрацію. Ми взяли з податкової ці документи, там зазначено, що «Укртрансгаз» в 2009 році спрацював з прибутками і заплатив з прибутку податок.
Я вже не говорю про  міжнародний аудит «Ернст-енд-Янг», де так само зазначено, що собівартість транзиту російського природного газу через територію України в 2009 році на 1 млрд.грн нижче ніж у 2008 році. Це підтверджується актами  прийомки
-передачі на технічні потреби.





неділя, 18 вересня 2011 р.

Про директиви. Зі стенограми виступу 7.09.2011



Я одразу хочу сказати, що ні в яких директивах не було ніякої потреби. Я це зробила виключно для того, що б на прохання голови Нафтогазу формалізувати результати переговорного процесу. Я це оформила дорученням.
Даний документ є окремим моє дорученням міністру Продану із додаванням до нього директив Прем‘єра України делегації Нафтогазу. Цей документ не є правовстановлюючим документом, не є нормативно-правовим, цей документ має статус розпорядчого. Прем‘єр-міністром  України, яким я була на той час, в цьому документі була інтегрована правова воля, що була викладена в інших правових документах, які були прийняті на тих чи інших етапах життя України далеко задовго до 19 січня.
Цим документом не визначено остаточні параметри для  укладання відповідних зовнішньоекономічних контрактів. Цим документом  лише переадресована раніше закріплена у інших правовстановлюючих актах правова воля щодо рамкових параметрів для  ведення переговорів між делегаціями Нафтогазу та Газпрому
.


Якщо ви пам‘ятаєте, в першому рядку директив зазначено, що треба керуватись Указом Президента, законами України, Конституцією і т.п. Цим документом відкрита правова можливість Нафтогазу шляхом переговорів з Газпромом при підготовці проектів відповідних зовнішньоекономічних контрактів досягати кращих умов щодо поставки та транзиту на газ з точки зору інтересів України.
19 січня 2009 року в приміщення Будинку Уряду РФ, я провела нараду за участю Продана, Дубини. На цій нараді був присутній керівник аппарату уряду Лівінський. На моє прохання Лівінський надав мені текст окремого доручення міністру Продану із додатком  у вигляді затверджених мною директив. Оскільки  директиви затверджувались на прохання Дубини, я не просто так писала директиви, я надала текст йому на ознайомлення, чи влаштовує його те, що там написано, він мусив подивитись, чи я все врахувала, що він хотів там бачити. Потім я передала цей текст Продану, він добре був обізнаний, що там було написано, він поставив свій підпис, що свідчить про те, що він прийняв до виконання і, далі, (як і  свідчили Продан, Дубина, Лівінський і я), він передав ці директиви, вже від міністра палива та енергетики, голові НАК Нафтогаз Дубині.

...Я хочу щоби всі знали, що мене звинувачують не в тому, що контракти неефективні, (тому що до контрактів як таких я не маю ніякого відношення), не в тому, що ціна якась не така, а склад злочину ст.365 Кримінального Кодексу України - це виключно директиви: мала я право підписувати своє доручення у вигляді директив чи не мала. От за це прокурори хочуть, власне кажучи, мені виписати від 7 до 10 років в цьому судовому процесі.
Я розумію суть озвученого звинувачення так, що генпрокуратура (ГПУ) мене обвинувачує у тому, що я одноособово вчинила дії, а саме затвердила директиви, які могли бути затверджені лише КМУ як колегіальним органом. Виходячи з цього, ГПУ повинна була мені довести, що затвердження вимог до господарюючого суб"єкту НАК Нафтогаз України у вигляді директив входила на той момент до виключної компетенції колегіального уряду КМУ. Якщо ж обвинувачення не доводить, що приняття таких директив для господарюючого суб"єкту НАК Нафтогаз не входило до виключної компетенції КМУ, цього злочину не існує.

Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003 суди зобов"язані вимагати від органів досудового слідства долучення до матеріалів кримінальних справ перевищення влади або службових повноважень копій нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших документів, що доводять беззаперечний характер явного перевищення службових або посадових повноважень. І враховуючи те, що ГПУ звинувачує мене у одноособному вчиненні дій, які законодавством України на їх розсуд нібито віднесено до компетенції КМУ як колегіального органу, однією з головних обставин, яку необхідно було з"ясувати слідству є визначення факту наявності повноважень КМУ як колегіального органу на затвердження директив щодо господарюючого суб"єкту.
Якщо діючим законодавством не передбачено виключного імперативного зобов"язання приймати урядом директиви для господарюючого суб"єкта, цю справу неможливо було відкривати, а суд мусив закрити її одразу як він би це з"ясував.
Але на досудовому слідстві прокуратура не довела, що НАК Нафтогаз обов"язково мусив отримати в імперативному порядку директиви КМУ. Тому що нема такого документу в природі, бо нема такого закону.
Згідно Закону про КМУ (а цей закон є ключовим для аналізу того, перевищувала я свої повноваження, чи ні) в редакції від 16.05.2008 №279-VI в якій він був чинним у січні 2009  КМУ  не наділенний повноваженнями затверджувати директиви суб"єктам господарської діяльності на ведення переговорів та укладання контрактів і з іншими суб"єтами господарської діяльності в тому числі і інших держав. Абзацем 2 п.4 ч.1 ст.20 Закону про КМУ до повноважень КМУ у сфері зовнішньої політики відносилося лише "забезпечення відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України" і тільки цей факт і тільки це повноваження регламентується законом про КМУ. Законом, який регламентував укладання міжнародних договорів на той період є Закон про міжнародні договори України від 29.06.2004 , де у ст.2 у визначенні міжнародного договору України дуже чітко зазначено: це укладений у письмовій формі договір з іноземною державою або іншим суб"єктом, який керується міжнародним правом в незалежності від того, міститься договір в одному чи в декількох пов"язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт). Міжнародні договори України укладаються виключно президентом України або за його дорученням, КМУ, або за його дорученням, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.
Договори куплі-продажу газу, що укладаються між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром, не є міжнародними договорами України, а вони є господарськими договорами, що укладаються суб"єктами господарської діяльності, тому до компетенції саме КМУ не належить надання директив щодо їх укладання та виконання.
Саме цим я керувалась в 2009 під час розв"язання газовох кризи і це саме ті закони, на які я спиралась, діючи у строгій до них відповідності. І те не лише моя думка, що директиви КМУ необхідні виключно до укладання міжнародних договорів. Це ще й думка Міністерства Юстиції України. Своїм листом від 7.04.2011 міністр юстиції Лавринович чітко визначив, що директиви КМУ потрібні виключно для укладання міжнародних договорів і що директиви, які я підписала як своє доручення, не можуть навіть приблизно розглядатися як урядовий документ.
Крім того, існує лист заступника генерального прокурора Кудрявцева і лист генерального прокурора України Медведька. Більше того, коли Кудрявцев давав у цьому залі покази, він сказав що він свій лист підписував не від свого імені, а це була позиція Генеральної прокуратури. І в цьому листі так само зазначено, що для укладання контрактів між НАК Нафтогаз і Газпромом не потрібні директиви уряду. Згідно із листом заступника генпрокурора (т.2, арк.10-12) Кудрявцева, цитую: "За висновками фахівців міністерства юстиції України та інституту держави і права імені Корецького директиви делегації НАК Нафтогаз на переговорах з ВАТ Газпром "Щодо укладання акту купівлі-продажу природнього газу" затверджені 19.01.2009 прем"єр-міністром України не можуть розглядатися в розумінні директив уряду, затвердження яких регулюється законодавством України." Аналогічна позиція видображена і в листі генпрокурора Медведька на адресу Адміністрації Президента, де він пише, що "директив для складання угод між господарюючими суб"єтами не потрібно". Аналогічний висновок міститься і в листі міністра юстиції Лавриновича (т.1 арк.182-187): "Директиви делегації НАК Нафтогаз на переговорах з ВАТ Газпром щодо укладання контракту купівлі-продажу природнього газу 2009-19 та контракту про обсяги та умови транзиту природнього газу через теріторію України затверджені прем"єр-міністром України на нашу думку не можуть розглядатися в розумінні директив уряду, затвердження яких не передбачено діючим законодавством України". Також в цьому листі міститься висновок про те, що чинне законодавство України не передбачало видачу КМУ будь яких директив для переговорів господарюючих суб"єктів. У всіх цих листах написано, що директиви КМУ не потрібні на переговори і укладання контрактів для госп. суб"єктів.
Далі хочу зазначити: відповідно до стенограми засідання уряду від 21.01.2009 (т.4 арк.15-36) за результатами моєї доповіді уряд України в легітимний та законний спосіб схвалив дії (а не контракти!) урядової делегації, яку я очолювала. По суті відбулася ратифікація. На засіданні уряда була присутня заступник генпрокурора Корнякова. Відповідно до вимог закону про прокуратуру вона здійснювала загальний нагляд за дотриманням законності під час проведення засідання КМУ та законність прийнятих рішень. В подальшому ні на рішення чи дії прем"єр-міністра, ні на рішення КМУ з цього приводу не було внесено протест прокурора, протеста прокурора чи вчинення будь яких інших дій прокурорського реагування. Я хочу вам сказати, що до мене жоден прем"єр-міністр і після мене жоден прем"єр-міністр не виходив з ініциативою, щоб на всіх засіданнях уряду був присутнім заступник генепрокурора. Я робила це виключно для того, щоб всі мої дії були прозорими, всі рішення уряду були законними, ніякої корупції, ніякого лобізму, того, що зараз відбувається. І саме головне: це те, що заступник генпрокурора в режимі онлайн реального часу міг спостерігати за тим, як приймалися документи. І більше того, заступнику генпрокурора заздагеледь до засідання уряду передавалися проекти документів, які приймались на уряді. І це значить, що заступник генпрокурора міг аналізувати документи не тільки на засіданні уряду, а задовго до засідання уряду знав, що буде уряд приймати.
Під час допиту свідків Нагребельного, Онищука, Кудрявцева (т.20 арк.216-221), Корнякової (т.19 арк.126-128) , Турчінова, наданих 10.08.2011, вони підтвердили наступне:
1. затверджені 19.01.2009 прем"єр-міністром України директиви не можуть розглядатися в розумінні директив уряду. Це твердження всіх э імперативним
2. відповідно до вимог чинного законодавства України ніяких директив КМУ для проведення переговорів з НАК "Нафтогаз", ВАТ "Газпром" і будь якими іншими господарюючими суб"єктами не було потрібно.
А якщо не потрібно було таких директив КМУ, то які повноваження перевищено? Тобто прямо випадає склад ст.365, де сказано, що перевищенням повноважень вважається одноособове прийняття дій або рішень, які лише і беззаперечно знаходяться в компетенції колегіального органу. Всіма матеріалами справи встановлено, що в компетенцію КМУ не входить прийняття директив для господарюючих суб"єктів.
Зрозуміло, що тоді складу злочину, передбаченому ст.365 ККУ немає.
Свідок Кудрявцев додатково підтвердив, що зазначені вищі позиції не були його особистою думкою, а були позицією ГПУ. Із допиту свідка Кудрявцева в судовому засіданні абсолютно чітко витікає підтвердження моїх показів які я зараз даю відносно подій 2009. Він сказав наступне на моє запитання про лист, який він підписав: "Це ваша власна позиція чи це позиція ГПУ? - Я не підписав його як приватна особа. Я підписав його як посадова особа. Крім того така ж відповідь аналогічного змісту була направлена генпрокурором на ім"я керівника адміністрації президента Льовочкіна. Тому ця позиція на той час була не моя, а генпрокурора України."
Позиція Генпрокуратури на момент порушення проти мене кримінальної справи полягала в тому, що уряд немає компетенції приймати директиви на переговорах з господарюючим суб"єктом і що мої директиви - це мої доручення, а не рішення КМУ.
І, не зважаючи на офіційну позицію ГПУ, слідчий Нечвоглод порушує кримінальну справу без складу злочину, прокурори підтримали це, судья справу не закрив, хоча мусив закрити. 

Дві державні інституції: сама Генпрокуратура та Міністерство Юстиції України зробили чіткий висновок про те, що директиви, затверджені прем"єр-міністром України 19.01.2009 не були директивами КМУ, і, відповідно, не потребували затвердження на його засіданні, а КМУ не мав права видавати такі директиви НАК Нафтогаз України.
Видання мною як прем"єр-міністром України доручення міністру палива та енергетики у вигляді директив на переговори делегації НАК Нафтогазу не може вважатися перевищенням влади та службових повноважень у формі вчинення одноособових дій, які можуть бути вчинені лише колегіально, оскільки колегіальний орган КМУ не наділенний повноваженнями приймати директиви для господарюючих суб"єктів.
Після того, як це з"ясувалося,ця справа мусила бути закрита за відсутності будь яких елементів складу злочину в моїх діях. Про це дуже чітко написав експерт Андрушко, який очолює кафедру по крімінальному праву державного університету ім. Т.Г.Шевченка, де він прямо написав, що в діях прем"єр-міністра на той час не було перевищення своїх повноважень і КМУ не наділенний повноваженнями приймати такі директиви.
В одночас, пунктом 2 параграфу 9
Регламенту КМУ в редакції, чинній станом на січень 2009, передбачено, що прем"єр-міністр з метою спрямування координації діяльності членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади, місцевих ДА, РМ, АРК наділений правом давати доручення. І я неодноразово на досудовому слідстві, і в тому числі на суді, зазначала, що директиви, які я підписала - це є моє доручення. Доручення прем"єр-міністра, які даються згідно цього пункту Регламенту КМУ могли мати різну назву, різну зовнішню форму (законом це не передбачається), могли бути у вигляді настанов, директив, вказівок, при цьому при конфлікті назви документу та його змісту теорія права беззаперечно віддає перевагу змісту документу. Наприклад, якщо документ названий "договором даріння", а за змістом це договір купівлі-продажу, то це є договір купівлі-продажу. незалежно від того, як його назвали. Це в тому числі чітко сказав експерт Нагребельний в судовому засіданні в своїх показах.
Крім того, зроблена також філологічна експертиза, яка долучена до матеріалів кримінальної справи. І ця філологічна експертиза, яка зроблена інститутом української мови національної академії наук України, під терміном "директива" розуміє, що це: керівна настанова вищої інстанції підлеглим; розпорядження загального характеру; керівна вказівка, яку дають керівні органи, підпорядковані своїм підлеглим; настанова, вказівка, обов"язкова до виконання. І в цій же експертизі чітко зазначено, що синонімом слова "директива" є слова "наказ" і "доручення".
На що посилається прокуратура? Вони говорять що Регламентом КМУ передбачено, що якбито КМУ розглядає на своєму засіданні урядові директиви. Вони посилаються на пар.2 Регламенту КМУ і його пар.9, де зазначено, що урядові директиви розглядаються на засіданні уряду і що урядові директиви приймаються колегіальним рішенням. Но там же ж чітко говориться про директиви, які передбачені законами України як такі, які мусять прийматися урядом. А доручення не є урядовою директивою, і тому пар.2 і пар.9 в обвинуваченні прокуратури абсолютно не стосуються мого доручення. І тому, коли генпрокуратура посилається на Регламент, де уряд на своєму засідання приймає директиви, то маються на увазі тільки ті директиви, які беззаперечно передбачені іншими законами України для затвердження урядом. А проаналізувавши всю законодавчу базу України стало зрозумілим, що єдині директиви, які затверджуються урядом, це є директиви на укладання міжнародних угод.
Як я вже зазначала, договори куплі-продажу газу між НАК Нафтогазом та ВАК Газпромом не є міжнародними договорами України, вони є господарськими договарами.

Іншою складовою визначених в обвинувальному висновку звинуваченнях відносно мене є надумане твердження про відсутність у прем"єр-міністра України повноважень на затвердження та надання директив, вимоги яких були б необхідними для виконання головою правління НАК Нафтогаз при підписанні контрактів на постачання природнього газу у 2009-2019 роках та контрактів про обсяги та умови транзиту. Але ж діюче на 19.01.2009 законодавство України та Статут НАК Нафтогаз не тільки не наділяли КМУ як вищий орган у системі органів держвлади правом на втручання у господарську діяльність НАК Нафтогаз України у вигляді надання директив, які б визначали для НАК Нафтогаз умови, включення яких до тексту контракту були б обов"язковими для НАКу, а прямо забороняли КМУ надавати будь-які директиви. Я хочу звернути вашу увагу що ст.6 Господарського Кодексу України, якою прямо заборонено втручання органів державної влади в господарську діяльність. Я як прем"єр-міністр в 2009 році не зобов"язала уряд приймати директиви КМУ на укладання угод між двома господарюючими суб"єктами саме тому, що КМУ прямо би порушував Господарський Кодекс України.
Генпрокуратура, обгрунтовуючи свої обвинувачення, посилається на закон про господарюючі суб"єкти державної форми власності, де говорить про те, що уряд або урядові організації, якбито є акціонерами і можуть приймати безпосередні рішення. Хочу звернути вашу увагу, що Постановою КМУ прямо передано право управління НАК Нафтогазом міністерству палива та енергетики і тому КМУ не є акціонером НАК Нафтогазу, не є органом державної влади, який згідно чинних нормативних актів управляє НАК Нафтогазом, а це виключно компетенція міністерства палива та енергетики. Тому посилання в обвинувальному висновку на закон про господарюючі суб"єкти з державною формою власності стосується міністерства палива та енергетики, а не КМУ.
Отже, я діяла в 2009 згідно всіх цих законів: 19.01.2009, реалізуючи повноваження перем"єр-міністра України, визначені в п.2 ч.1 ст.44 Закону про КМУ щодо "коордінації діяльності членів КМУ" з метою доведення до міністра палива та енергетики головних положень переговорів між прем"єр-міністром України та прем"єр-міністром РФ я оформила результати переговорів у вигляді документу, визначенного як моє доручення у вигляді директив, та надала його міністру палива та енергетики для врахування визначенних у них положень у роботі міністерства палива та енергетики (ПЕК), яке безпосердньо має функцію управління акціями або власністю НАК Нафтогаз. Я не порушила на той час в 2009 жодної норми закону, жодної норми Регламенту КМУ, своїх повноважень, закону про КМУ і Конституції України.
Відповідно до рішення управління НАК Нафтогаз від 12.01.2009 голова правління НАК Нафтогаз Дубина був уповноважений на підписання контрактів будь якого змісту правлінням НАК Нафтогаз України, яке відбувалося 12.01.2009 і Дубина діяв, підписуючи контракти, виключно на виконання рішення правління. Слід також зазначити, що відповідно до протоколу засідання від 28.01.2009 правління НАК Нафтогаз схвалило дії делегації НАК Нафтогаз по підписанню 19.01.2009 газових контрактів та прийняло рішення про затвердження цих контрактів, визначивши їх прийнятність та ефективність. Таким же чином мої дії по проведенню українсько-російських переговорів були повністю підтримані та повністю схвалені і погоджені з КМУ на своєму засіданні 21.09.2009, де жодний член уряду не виступив з тим, що треба ці контракти денонсовувати. Там була присутня зам.генпрокурора Корнякова, яка не мала жодних заперечень щодо цих контрактів.


Нарешті, очевидним підтвердженням того, що у моїх діях, як прем"єр-міністра України під час видання доручення міністру ПЕКу у вигляді директив не було жодних ознак явного перевищення влади або службових повноважень є підписання у 2010 році так званих харківських угод. Я хочу звернути вашу увагу що угоди, які я підписала, були фактично ратифіковані Верховною Радою. Якщо угоди 19.01.2009 були незаконні, тобто підписані з порушеннями, як їх могли затверджувати і ратифіковувати? Тобто угоди, які були підписані НАК Нафтогазом, (а не мною особисто!), фактично вони ратифіковані тричі:
1. правлінням НАК Нафтогаз 28.01.2009
2. урядом 21.01.2009
3. Верховною Радою 21.04.2010


Також хочу зазначити, що всупереч твердженням обвинувачення, (зокрема стр.6-7 обвинувального висновку), мої дії як прем"єр-міністра України по виданню доручень міністру ПЕК у вигляді директив для делегації НАК Нафтогаз на переговори повністю відповідають Угоді, укладеній КМУ та урядом РФ, про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту рос. природнього газу по теріторії України від 4.10.2001 року, яка ратіфікована законом України №2797-ІІІ від 15.11.2001 , оскільки п.2 ст.2 цієї угоди прямо передбачає, що обсяги транзиту рос. природнього газу через теріторію України, а також розгляд платежів у грошовій формі або обсяги поставок газу в рахунок оплати транзиту будуть уточнюватися на основі щорічних Міжурядових протоколів на відповідному рівні.
Виникає питання: чи мала я право тоді в 2009 р. вести переговори з прем"єр-міністром РФ про розв"язання газової кризи і взагалі чи мала я право з ним вести розмову про ціну на газ і про ціну на транзит? Можливо це було перевищенням моїх повноважень? Можливо це було моїм втручанням у внутрішні господарські справи НАК Нафтогазу? - Нічого подібного! Тому що ратіфікована угода 2001 року, яка згідно експертизи була діючою на той момент, прямо передбачає, що такі переговори мусять передувати укладанню таких угод. Інша справа, що починаючи з 2005 р. жодний уряд в 2005-7 рр не укладав таких протоколів. Але всі уряди без виключення від моменту утримання Україною незалежності завжди на рівні прем"єрів займалися регулуюванням газових питань.

Отже, матеріали справи беззаперечно підтверджують, що:


1. чинне законодавство України не передбачає і не передбачало на той момент видачу директив КМУ на проведення переговорів будь яких господарюючих суб"єктів України, (в тому числі НАК Нафтогаз). Тому мої дії в 2009 р. не потребували директив КМУ і були абсолютно легітимними. Крім того, неприйняття директив КМУ було строго законним.

2. видаючи 19.01.2009 доручення міністру ПЕК у вигляді директив я діяла у суворій відповідності з вимогами Закону про КМУ і Регламенту КМУ, які були чинними на той період.

3. всі процедури доведення результатів українсько-російських газових переговорів до керівництва НАК Нафтогаз повністю відповідали вимогам чинного законодавства України. Стаття 44 пункт 10 Закону про КМУ дає повноваження прем’єр-міністру «вступати у відносини з урядами іноземних держав». Пункт 9 ст.44 Закону про КМУ говорить наступне: "прем"єр-міністр України представляє Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами". НАК Нафтогаз є підприємством. Тому представляти КМУ у відносинах з підприємствами було моїм прямим повноваженням. Моє спілкування відбувалось через міністра ПЕК і було строго в межах закону.

4. Газові контракти між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром були підписані 19-20.01.2009 в м.Москві у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Тобто були підписані без втручання прем"єр-міністра України, без будь яких вказівок як підписувати контракт, без будь якого візування, без будь яких письмових або усних вказівок. Вони були підписані керівником НАК Нафтогазу і заступником НАК Нафтогазу і в подальшому схвалені правлінням НАК Нафтогазу, а мої дії як прем"єр-міністра були відповідно схвалені на засіданні КМУ.

5. До саме газових контрактів я як прем"єр-міністр України не мала жодного відношення. Контракти підписувалися представниками НАК Нафтогаз, які самостійно проводили переговори, визначали умови контрактів, погоджували із російською стороною тексти контрактів, тощо. І про це є свідчення в показах свідків.
Відповідно до ст.365 ККУ об"єктивною стороною перевищення влади або повноважень є вчинення особою дій, які явно виходять за межи наданних їй прав та повноважень. Слово "явно" - це є один з ключових елементів складу злочину, який описаний ст.365. При цьому вкотре звертаю увагу на той факт, що в обвинувальному висновку не вказано і тим більш не наведено будь яких доказів та ознак явності, або навіть просто перевищення влади або службових повноважень.
 
В зв"язку з тим, що жоден закон, а крім того всі покази у справі в матеріалах данної справи свідчать про те, що КМУ не мав виключної компетенції на затвердження директив для господарюючих суб"єтів, а я мала таке право видавати свої доручення - це говорить прямо про відсутність перевищення явних або будь-яких посадових повноважень.


Що до форми та змісту документу під назвою "директиви прем"єр-міністра України для делегації НАК Нафтогаз на перегори з ВАТ Газпром" від 19.01.2009 хочу засвідчити наступне:

1. Зазначенний документ мною був переданий міністру ПЕК, про що є свідчення Дубіни і Продана, з додатком до цього доручення прем"єр-міністра України у вигляді директив.
Державне обвинувачення безпідставно, без надання будь яких доказів стверджує про те, що я особисто півдготувала та надала невстановленним слідством особам надрукувати розпорядчий документ "директиви прем"єр-міністра України для делегації НАК Нафтогаз на перегори з ВАТ Газпром", а також особисто затвердила ці директиви та скріпила печаткою КМУ
.
Ці твердження не базуються на жодному доказі.
Окрім виготовлення у рукописній формі за загальним правилом прем"єр-міністр особисто не готує будь яких документів як з огляду на напруженний графік роботи, так і через технологічні особливості підготовки документів, в тому числі і розпоряджень. Враховуючи, що я 17-18.01.2009 майже добу безперервно перебувала у переговорному процесі в м.Москві, після цього здійснила переліт літаком до Києва, після цього мала зустріч з президентом України та його службами у Секретаріаті Президента України, після цього змушена була готуватися на ранок до нового перельоту для урочистої участі у підписанні контрактів між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром, об"єктивно не можна було змалювати реалістично ситуацію, яка б мені як на той момент прем"єр-міністру України дозволила б самостійно готувати якийсь розпорядчий документ не зовсім простий за текстом, тому що в тому тексті абсолютно професійні технічні терміни, посилання на документи, контекст того документу могли знати тільки професійні люди, які працюють в цій системі. Тим більше, що за текстом директив потрібні були професійні знання та професійні навички і професійне відчуття того, як йшли переговори;

2. Наданний мені під час досудового слідства документ під назвою "Директиви прем"єр-міністра України" від 19.01.2009 мною не підписувався. Не зважаючи на той факт, що в матеріалах кримінальної справи (т.4 арк. 225-241) міститься текст відповідної експертизи, згідно із якою зазначені директиви підписані якбито мною власноруч. Я зараз дуже чітко заявляю про те, що той примірник директив, який мені було надано для огляду і який знаходиться в матеріалах справи та який під час досудового слідства слідчий ідентифікував як оригінал директив мною не підписувався - це не є оригінал директив. Тобто зазначена експертиза свідомо сфальшована та не може бути взята судом до уваги.
Той
варіант, що обвинувачення пред"являє зараз у справі не є тим оригіналом директив, на якому стоїть мій оригінальний підпис
. Якщо могли підробити експертизу і зазначити, що це мій особистий підпис в той час, як це є факсіміле, то так само могли підробити і якісь складові цих директив. Я на пам"ять ці директиви не вчила. Своє доручення я дійсно підписала, але до коми, до крапки, до слова я ці директиви не вчила. І тому враховуючи, що фальсіфікація справи йде постійно, я не можу виключати, що ті директиви, які зараз находяться в матеріалах справи, не є сфальшованим діючим на сьогодняшній день режимом. Там могли бути переставлені слова, зміщені акценти. Я не можу зараз це з"ясувати, хоча директиви відповідного змісту з моїм оригінальним підписом я передавала.
Тому я хотіла би, щоб по цій темі була окремо дана оцінка судом, тому що це безпрецендентно, коли головний документ, навколо якого ведеться вся кримінальна справа, взагалі не є оригіналом.


Додаток. Фрагмент допиту:

ПРОКУРОР – Скажіть будь ласка, а чи дотримався Голова правління НАК Нафтогазу 19 січня основних параметрів Ваших директив.
ТИМОШЕНКО – Дорогі друзі, це не входить в мою компетенцію – аналізувати, що робить господарюючий суб’єкт. Я зробила свою частину справи. Я провела переговори з прем’єр-міністром РФ. Я знайшла разом з ним і разом з урядовою делегацією шляхи виходу з газової кризи. Результати своїх переговорів я довела до Міністерства палива та енергетики. А точніше до міністра палива та енергетики. І далі починається робота господарюючого суб’єкта... НАК Нафтогаз та Газпром повністю узгодили на рівні технічного персоналу всі компоненти угод. Я абсолютно не обізнана з процесом підготовки, узгодження, парафування, візування, підписання цих угод. Я тільки можу сказати, що підписання відбувалось публічно. Тому що розв’язання кризи в принципі було суспільно значимою подією, і тому російська і українська делегації вирішили це зробити публічно. З публічних записів ви не побачите, щоб хто-небудь робив заяви, що ці угоди неефективні, що вони неприпустимі, ще щось...
ПРОКУРОР – Ви зазначали в своїх показах, що директиви не повинні були прийматись на засіданні кабінету міністрів, а тоді можете відповісти, чому 21 січня їх  треба було… точніше дії треба було схвалювати на засіданні уряду. Дії.
ТИМОШЕНКО – Можу сказати, що жодним нормативним документом не передбачено схвалення дій прем’єр-міністра.
ПРОКУРОР – А навіщо це робилося?
ТИМОШЕНКО – Це виключно для того робилося, щоб проінформувати обидві частини коаліційного уряду для того, щоб вони були повністю і цілком обізнані в деталях переговорного процесу, в результатах, а крім того висловили своє відношення до цих результатів, тому що колегіальний орган зобов’язаний бути в курсі всього, що відбувається. І зобов’язаний в тому числі приймати участь на тому чи іншому етапі в тих чи інших діях. Тобто я вважала, що треба було поінформувати уряд. І крім того я хочу ще сказати, що дуже важливою була легітимізація досягнутих домовленостей, тобто те, що уряд схвалив, він по суті справи дав оцінку цьому, а кожному потрібно знати оцінку: позитивна, негативна, ефективна, неефективна, компетентно зробила, некомпетентно. Я можу сказати, що уряд у встановлений регламентом спосіб схвалив всі мої домовленості, які я змогла досягти з прем’єр-міністром РФ, таким чином взявши колегіальну відповідальність за втілення потім в життя цих домовленостей... Переговорний процес між двома прем’єр-міністрами намітив концепцію виходу із газової кризи. Вона була оголошена публічно. Після того, як концепт розв’язання газової кризи був оголошений, він зразу після цього став відомий всім без виключення членам делегації як Росії, так і України. І тому зрозуміло, що господарюючі суб’єкти могли вільно користатись всіми інформаційними повідомленнями про досягнуті домовленості. Контракти, як я вже в своїх показах казала, готувались між НАК Нафтогазом і Газпромом, про що свідчить переписка, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи, весь 2008 рік. Всі деталі відшліфовувались. Це величезний документ. Відшліфовувались кожна кома, але господарюючими суб’єктами, про це є переписка в матеріалах кримінальної справи. І коли я оформлювала директиви, я тільки дотримувалась певних формальностей, в тому числі на прохання НАК Нафтогазу. Все. Для того, щоб во внутрішній документації уряду України формалізувати результати, які вже заздалегідь були оголошені в публічній площині. А вже господарюючі суб’єкти, які в принципі працюють абсолютно незалежно, вони могли користатися, як зазначено в моїх директивах, Конституцією, Законами України, Указами президента України. Тобто тут перелічено все. І так само результатами публічних домовленостей двох прем’єр-міністрів. І вже господарюючий суб’єкт, виходячи з цього міг скласти найвигідніші умови для свого підприємства. Ну от і все.
ПРОКУРОР – Я дійсно погоджуюся з Вами, що якщо є воля самостійного господарюючого суб’єкта, в даній ситуації НАК Нафтогазу, то директиви дійсно не потрібні. Він сам за компетенцією мав підписати ці угоди. А в даній ситуації Дубина мав бажання самостійно підписувати ці угоди? І якщо так, то навіщо він зажадав ці директиви…як Ви кажете, легалізувати…
ТИМОШЕНКО – Пане прокуроре, мав бажання або не мав бажання – це не дефініція обов’язків керівника НАК Нафтогазу. Він зобов’язаний був підписати контракти задовго до початку 2009 року. Це його обов’язок і він зобов’язаний був не створити газову кризу, виконуючи доручення президента України покинувши переговори і поїхавши восвоясі. Він зобов’язаний був підписати ці контракті без газової кризи, і він зобов’язаний був знайти виходи без втручання будь-кого: президента, прем’єра і так далі. Але, на жаль, ситуація була доведена до кризи завдяки тому, що кинули переговорний процес, не підписали контракти і 31 грудня кинули переговорне поле, зрозуміло, що внаслідок цього виникла тупикова ситуація. І безумовно цю тупикову ситуацію як завжди кожен рік виводили з тупіка на самому високому політичному рівні. От і все. Коли відкрита дорога і зняті політичні протиріччя, господарюючі суб’єкти роблять те, що вважають за вигідне. Крапка.

Чому мусили підписати контракт. Зі стенограми виступу 7.09.2011


Я хочу більш детально перейти до всіх обставин, які були з 1.01.2009 року по 18.01.2009 року.
З обвинувального висновку вбачається, що ГПУ навмисно не бере до уваги, ухиляється від подій, що передували підписанню 19.01. газових угод, а саме подій, що відбулись з 1.01.2009 року по 17.01.2009 року. Іншими словами в обвинувальному висновку цей період упущений, там немає жодного посилання, доказу, жодного аргументу.
В абзацах 3-6 ст. 5 обвинувального висновку зазначено: станом на 30.12.2008 українська сторона узгодила, а 31.12.2008 головою «Газпрому» було зроблено офіційну заяву. Після оприлюднення вказаної заяви Дубина поїхав і все. Потім наступний абзац: станом на 17.01.2009 р., враховуючи, що члени «Нафтогазу» і Дубина вважали таку ціну високою, контракт між сторонами на поставку природного газу сторонами укладений не був.
Тобто вони повністю упустили ситуацію з 31.12 по 17.01. Із наведено видно, що ГПУ не ставило завдання дослідити, які обставини передували до підписання мною директив.

Щодо реальної ситуації. Згідно пояснень Дубини, Бейкера, Хімка, Новицького, Вінського, Павленка, Коблева під час судового слідства – що відбувалось 1 січня 2009 року.
1 січня 2009 року російська сторона призупинила подачу російського газу для України. З 6 січня повністю перекрила будь-яку подачу газу. Ситуація була небезпечна для країни. Температура  повітря була низькою, великі обсяги газу брались для комунальних потреб, прогнозувати далі  погоду було неможливим. Похолодання прогнозувалось усіма синоптичними довідками і прогнозами. У зв‘язку з цим, незважаючи на те, що  це була техногенна небезпека, «Нафтогаз» розробив технічні умови та запустив газотранспортну систему в реверсному напрямку, перший раз в історії газотранспортної системи, такого ніколи не було, ми не знали що буде, чим це завершиться. Це зараз всі сміливі аналізувати події минулого, а тоді, коли це було, я пам‘ятаю, в якому шоковому стані були всі технічні фахівці «Нафтогазу». Вказане було здійснене у зв‘язку з тим, що підземні газові сховища знаходяться на Заході України, тоді, як  споживачі потребували газу по всій території України рівномірно. Газ завжди йшов зі Сходу на Захід і газові сховища підтримували тиск і обсяг подачі газу, були акумулятором. Тобто газові сховища – це регулятор всієї системи тиску в газовпроводній системі, які забезпечували сталі стабільні постачання газу.
В той же час, проблема газових сховищ полягає в тому, що вони не можуть віддати будь-який обсяг газу. Дуже хибна зараз практика арифметично рахувати, скільки газу в сховищах, як його рівномірно поділити на дні. Це можуть говорити люди, які не обізнані в цьому. Насправді подача газу з газових сховищ, з кожним викачаним кубічним метром газу стає меншою, падає тиск  в газових сховищах і вже не можуть з такою ж інтенсивністю подавати газ на поверхню. Чим більше викачується газу, тим в прогресії зменшується кількість газу, яку можна щоденно піднімати. А крім того, якщо підняти більше,  ніж можливо, то це може викликати незворотні техногенні процеси в системі функціонування всієї газотранспортної системи.
Сьогодні під тиском влади і під тиском примусу свідки можуть давати  які завгодно покази, але є  довідка Триколіча в справі, це людина досвідчена в системі газу.
Я хочу сказати, що ця довідка давалась Триколічем на запит ГПУ і вона є єдиним письмовим доказом, який є на цю тему в матеріалах справи. Це людина, яка є фахівцем і яка не є членом партії "Батьківщина", він сказав, що  ніхто не знав, що буде через годину, що буде ввечері, а не те, щоб прогнозувати, що буде до лютого-березня.
Я хочу сказати, що в ту хвилину, коли газ РФ для нас вимкнула в повному обсязі, це було 6 січня 2009 року, в ту хвилину третина  споживачів України залишилась зовсім без газозабеспечення. Це значить, що якщо нам щодобово потрібно було 320 млн. кубічних метрів газу тоді, то реальна система разом з власним видобутком, сховищем могла подавати 210-220 млн. кубічних метрів на добу. Це значить, що третина зразу була відсутня. Про що можуть говорити люди, які говорять, що ми могли місяцями чекати, якщо у нас металургія і хімія була на аварійній газовій броні. Тому, я хочу спростувати всі покази, які давались під тиском владних інституцій. Кожна людина думає, про те, що її можуть завтра звільнити з роботи, я можу вам  сказати, що довідка Триколіча адекватна. Ніхто не міг на той час сказати, що буде через годину, через місяць.
Я думаю, що ви знаєте, що частина країни в районі Одеської  області була зовсім без газу  з першого дня, коли вимкнули. А коли вимкнули Європі, у нас виникла повна патова ситуація. Тому що коли  транспортувався газ в Європу, ми могли хоча б якось балансувати з прямої труби. Коли  вони припинили постачання, у нас закінчилось життя. У нас залишилось тільки сховища, з яких не можливо було кожен день брати 300 млн. куб. м. Якщо сьогодні ми брали 220, на завтра брали 210, на післязавтра 200, через тиждень 170, а потім би країна зупинилась. І тільки безвідповідальні люди, які ніколи не стикались з такою ситуацією можуть казати, що комусь би вистачил. Або під тиском страху  арешту, або по політичним  підставам такі люди могли давати такі покази.
Сама робота газотранспортної системи  в реверсному напрямку не закріплена жодним технічним документом. Це значить, що немає  проекту, немає технічних умов, немає обрахунків. Але ми йшли на ризик, тому що головним було не залишити людей під час морозів без газу, тиск падав, ми пішли на відключення підприємств хімічної, металургійної промисловості, відключили все, що могли відключити, поставили повністю енергетику на нуль по газу, забезпечували котельні вугіллям і мазутом. Це було необхідно для того, щоб підтримати  тиск в газотранспортній системі і забезпечити громадян в умовах сильних морозів, морози доходили до 15-20 градусів. Якби ми розморозили систему опалення, ми би  її до літа не вивели з такого стану, це роками треба було би відновлювати.
Більше того, російська сторона звинуватила Україну в тому, що Україна  несанкціоновано відбирає газ для власних потреб. На підставі цього, зупинила потік газу 6.01, який йшов на Європу через українську газотранспортну систему. Виникла дуже складна ситуація з європейськими країнами, які отримували газ через українську газотранспортну систему. У них немає газових сховищ, як у України. Ми залишились на газових сховищах, а європейські країни не мають таких газових сховищ. Ситуація стала критичною. І коли є такі політики, які кажуть, що нехай в Європі буде як буде, а давайте ми би до березня почекаємо. Ви уявляєте, що половина Європи, по суті, втрачала опалювальну систему, там також люди, діти. Державний діяч ніколи в житті не скаже, що можна було ще тижнями чекати.
В багатьох країнах Європи відключили садочки, лікарні, вся Європа, ЄС почали тиск на Україну. Всі розуміли, що Росія, вона  велика, у неї свої плани по відношенню стосунків з ЄС, а Україну зробили розмінною монетою в цій ситуації, Україну били так, як ніколи не били. Тому що знали, якщо ми погодимось на щось, то все відновиться, але ми на щось не погоджувались 19 днів, ми 19 днів тримали країну в аварійному стані, кожного дня вели переговори. «Нафтогаз», міністри, чиновники уряду всі були  включені в переговорний процес. Я була постійно на телефонах з усім керівництвом РФ. Їх позиція була жорсткою, вони сказали – ви зірвали переговори – до побачення, 450 доларів. І кожен день не укладеної угоди доходив до 460, 470, потім сказали, що буде як в Польщі 510. Потім це ускладнилось, а ускладнилось тоді, коли Європа зрозуміла, що пройшло 2 тижні, вони розуміють, що нічого не вирішується, що у них патова ситуація, вони дали команду всім своїм газовим постачальниками подавати в Арбітражний суд на Україну, не на Росію, тому що ми - транспортери. Росія на нас теж подала в суд. І ви знаєте, що ми надавали копії документів, а це значить, що на Україну в будь-яку хвилину могли покласти ті збитки всіх країн, які опинились без газу, включаючи щоденні збитки РФ. І повірте мені, якщо би детально в Арбітражному суді розібрались, як виникла газова криза, хто викликав, подивились би, що існувала на заборгованість «Росукренерго» 2 млрд. перед «Газпромом», що існував контракт на транзит до 2011 року, то Україна би заплатила все, до останньої копійки. Тому що кожен Арбітражний суд визнав би Україну винною. Ми ходили по лезу бритви тоді.   
Я хочу сказати, що позиція Європи при цьому полягала в одному: вони не хотіли знати ніяких деталей, вони не хотіли вникати в наші переговори з РФ, вони вимагали включення газу кожної секунди.
Крім того, ситуація ускладнювалась тим, що «Газпромом» був поданий позов до Арбітражного інституту торгової палати Стокгольма з вимогами до «Нафтогазу» щодо відновлення транзиту газу до Європи та сплату понесених «Газпромом» збитків у зв‘язку з порушенням контрактів. Станом на 19.01. у розпорядженні «Нафтогазу» були відповідні копії документів та інформація. 19 січня ми все це отримали, що свідчило про  прийняття Арбітражного інституту торгової палати Стокгольма зазначеного вище позову до впровадження. У разі невідновлення транзиту газу територією України, позов був би задоволений, а «Нафтогаз» зобов‘язаний був би виплачувати понесені «Газпромом» багатомільярдні збитки за  невиконання взятих на себе раніше договірних зобов‘язань за діючим контрактом транзиту.
Останньою подією, на яку посилається обвинувачення в обвинувальному висновку до моменту мого вступу у переговорний процес, до 17 січня, є події 31.12., коли делегація була відізвана, як на... ціну 320. А наступні вже ідуть інші події.
Таким чином обвинувачення не оцінило дуже важливу частину всіх подій. Я думаю, що це потрібно встановити в судовому засіданні. Однак вказані пояснення, де вони говорять, що Міллер зірвав переговори. Як можна в обвинувальному висновку залишати позицію, що Міллер зірвав переговори, коли їх зірвав Ющенко? Дубина не мусив слухати Ющенка, він не мусив їхати, він  повинен був поставити свій підпис. І за це я його хотіла звільнити, а не за інші справи. Я його хотіла звільнити за те, що він покинув переговорний процес, зробив демарш по відношенню до Газпрому, припинив  переговорні процеси, що він не підписав контракти на 1 рік.  Він вартий був того, щоб його за це звільнити. Продан підтвердив те саме, подивіться ці покази.
Крім того,  про вартість російського газу для України у розмірі 450 доларів було озвучено російською стороною задовго до моєї участі у вказаних переговорах. Якщо читати обвинувачення, то там написано, що ціна 450, як пропозиція від «Газпрому», з‘явилась тоді, як я приїхала на переговори. Це не відповідає дійсності. Для цього не треба багато часу, потрібно підняти весь інформаційний простір і ви побачите, що кожного дня то міністр закордонних справ, то Міллер, то Президент, то Прем‘єр говорили про те, що ціна Україні об‘явлена 450 за довго до того, як я туди приїхала. І коли я приїхала, ніхто не хотів вести розмови, вони перше показували акти прийомки-передачі газу Польщі і казали: Польща – незалежна країна, 510 доларів за  тисячу кубометрів, що підтверджується офіційною довідкою за підписом віце-прем‘єра польського уряду. Вони написали, що було 510 доларів, а Росія мені показувала - 510. І казали ви хочете незалежності, ви зриваєте переговори, ви  хочете і корумпованого посередника, ви хочете і ціну 235 доларів,  і хочете бути незалежною країною, тоді платіть, як Польща. Щоб відійти від ціни 450 не було жодного натяку на те, що вони погодяться.
Вказане, до речі,  те, що 450 виникло задовго до цього, підтверджено всіма свідками матеріалами ЗМІ, а також свідок Хімко і інші повідомили про те, що 450 було задовго до мого приїзду.
Таким чином станом на 15-16 січня 2009 року склалась критична ситуація, це була патова  ситуація для всього європейського континенту. Газ із Росії до України не поступав, транзит через Україну до Європи не йшов, Україна забезпечувалась газом в аварійному реверсному режимі всього на 60% потреби вже на той момент на 15-16 січня, це 60% потреби країни ми могли  забезпечувати, відключались підприємства, було поставлено питання про відключення цілих житлових масивів від поставки тепла.
Така ситуація склалась і в країнах Європи, там без газопостачання залишились промислові підприємства і об‘єкти соціально-культурної інфраструктури. Україна стала перед реальної загрозою техногенної катастрофи. Під загрозою опинилось населення, з кожним днем тиск у газових сховищах зменшувався в прогресії, складніше ставало піднімати газ із  сховищ у загальну систему. Причому посилювався політичний тиск на Україну  з боку Європи та РФ. Зазначене підтверджується всіма свідками, які давали покази, крім політично заангажованих.
Можливість і далі функціонувати без поставок газу з боку РФ стала рахуватись на лічені дні. В цих умовах у 2 половині січня 2009 року російською стороною було ініційовано проведення 17 січня московської конференції з питань забезпечення поставок російського газу в Європу. Я чула в показах Ющенка, що  він думав, що мені на цю конференцію не потрібно їхати. Ви уявіть ситуацію, коли на цій конференції присутні лідери всіх урядів країн, які залишились без газу, сидить Президент РФ і Прем‘єр РФ, а Україна не представлена, яка є винуватцем всіх цих подій. Крім того, там сидить євро комісар Піблс, який прямо делегований Барозо на ці переговори, а українська делегація на чолі з Прем‘єром не приїхала, або приїхали технічні працівники, а Прем‘єр не приїхала. Нас би просто на міжнародній арені трухонуло би так, як зараз трусить Януковича.
В цих умовах у другій половині січня 2009 року на міжнародну конференцію я була зобов‘язана прибути по своїй посаді, по рівню відповідальності – це був мій обов‘язок, це не право. І шантажувати людей, які сидять без газу, не з‘являтись на міжнародні конференції, які організовані ЄС разом з Росією – це безвідповідально.
На даному форумі відбулась всестороння розмова про те, як у найкращий спосіб  з урахуванням інтересів РФ, України, ЄС невідкладно врегулювати конфліктну ситуацію, крім того, закласти надійні основи для того, щоб подібні проблеми не виникали у майбутньому. Якби я туди, як радив Ющенко, не прибула, це був би міжнародний скандал. При чому я  не  знаю чим би він міг завершитись для України. Після завершення конференції почався переговорний процес між Україною і російською делегацією. Я маю на увазі, що європейські делегації вже відбули, вони почули, що ми будемо знаходити спільну мову. При чому за цим круглим столом на конференції європейська сторона для України поставила жорстке питання: а чому ви, як країна, яка продає метал, хімію, залізорудну сировину, зерно, ви все продаєте по світовим ринковим цінам, що вам дає політичну підставу говорити про виключну ціну для України? Ви - незалежна держава, Ви маєте всі незалежні системи транспортування газу, ви маєте ринкову економіку, ви продаєте  експортні товари по ринковим цінам. Нам, Україні, задали питання: яке ви маєте політичне і моральне право вимагати нижчої ціни ніж ринкова у РФ, ще й перекривати для Європи газ. Коли я казала, що нам формула не дуже зручна, то євро комісар Піблс сказав: а скажіть, чому Україна одна з усіх країн, які споживають російський газ, мусить не по формулі рахувати ціну? Білорусія і Молдова рахують по формулі, до формули вони кожен рік отримують спеціальні умови, а така формула у всіх . І тоді, коли ми не погоджувались вести переговори, то європейська сторона нам  казала, що ви не маєте підстав вимагати неринкові умови. Крім того, і Ющенко заявляв, як став Президентом, що тільки ринкова ціна на газ, тому що інакше ціна буде політичною. Я вам нагадую, що я отримала газ 232,98 долари, що в 2,5 нижче ніж у Польщі на той час. Що ще потрібно було отримати? 
За довго до цього російська сторона чітко сформулювала, умови розв‘язання газової кризи. Вони були чітко висловлені в  публічному варіанті на міжнародній конференції:
Перша – продажна ціна для України складає 450 доларів за 1 тис. кубометрів газу і розраховується виключно як для  всіх країн споживачів російського газу за формулою.
Друге – розмір ставки плати за транзит повинен бути незмінним, оскільки є діючій до цієї дати контракт від 4 січня 2006 року, де зазначено, що ціна 1,6. Вони сказали, що пішли вже на поступки і зробили 1,7 і далі ми не будемо рухатись, переходьте на формулу і з 1 січня 2010 року отримуйте плату за транзит ринкову по формулі.
Третє – обов‘язковою умовою розв‘язання кризи є погашення боргу  «Росукренерго» перед «Газпромом», борг був  більше 2 млрд дол., але нам, як Україні виставили вимогу на 1,7 млрд. долари. Зазначений борг накопичився, оскільки «Нафтогаз»  розраховувався, у «Нафтогазу» не було боргів за придбаний російський газ, а ця компанія не платила «Газпрому» 1,7 млрд. доларів, а вірніше 2 млрд. доларів посіли на офшорних рахунках і не були заплачені «Газпрому». Хтось розслідував ситуацію, куди тоді поділись 2 млрд. доларів? Україна перерахувала «Росукренерго», а «Росукренерго» не перерахувало «Газпрому». Де 2 млрд. доларів? Ось про що мусить думати ГПУ.
Оскільки  російська сторона жорстко стояла на своїх умовах, розв‘язання цієї суперечки, переговори йшли ніяк, тому що ви можете знайти підтвердження  листами від«Газпрому» (том 3 ст. 33-119), де «Газпром» говорив, що без розв‘язання боргу «Росукренерго» Україні газ відкритий не буде. Поки не розв‘язали цей борг, вони би ніколи не відкрили газ ні Європі ні Україні.
Згідно листа «Нафтогазу» від 13.06.2008 року (том 3 ст.10) на адресу «Газпрому» ним було надіслано проект контракту про об‘єми поставки та  транзиту газу, який в п. 2.2. містив умову, що кількість щорічної  обов‘язкової поставки складає не  менше 55 млрд. кубометрів (том 3 ст. 13). Вказане спростовує посилання у свідченнях Азарова щодо необґрунтовано великого об‘єму газу, вказаного у контрактах. Тобто «Нафтогаз» прямим листом замовив цей обсяг газу. Я що маю відношення, як Прем‘єр до технічних питань, скільки газу кому і коли потрібно? Якщо «Нафтогаз» своїм листом просив 55 млрд., «Газпром» йому дав 55 млрд. і поставили крапку. До чого тут Прем‘єр? На підтвердження того, що умови підписання контракту від 19.01.2009 року, які були покладені в директиви Прем‘єра та самі ці контракти, були відомі «Нафтогазу» ще в 2008 році є листи «Газпрому» від 10.10.2008 р., є листи Газпрому від 29.10.08 р., де були надіслані проекти цих контрактів купівлі-продажу. Крім того, вказаним листом був надісланий проект контракту про об‘єми  транзиту, якій в п.8 містив вимоги щодо поставки із платою за транзит 1.7.
Звертаю увагу суду, що з вказаних проектів контрактів вбачається, що «Газпром» висував умови, що ціна за газ визначається формулою, а ставка на транзит стала на рівні 1,7 ще листами  в 2008 р. «Нафтогаз» відповідав, вони переписувались, узгоджували нюанси цих контрактів, вони вийшли на підписання цих контрактів в технічному режимі на рівні технічних працівників, узгодивши всі параметри.
Отже, з такого короткого аналізу всіх проектів договорів, що  містяться в матеріалах КрмСпр, вбачається, що протягом всього 2008 року Нафтогаз самостійно, без участі Прем‘єра, Уряду, без директив, готував та попередньо повністю погодив всі умови проектів контрактів, які в подальшому були використані Газпромом і Нафтогазом при підготовці та підписанні контрактів від 19.01.2009 р.
Тобто, це не робота одного дня. «Нафтогаз» без Уряду це робив протягом 2008 року.
Крім того, вказаними листами підтверджується вимога Газпрому погасити борг Росукренерго та укласти договір до переходу на прямі контракти. Близько 2 години ночі, 2.45., 18.01. на всіх рівнях переговори завершились. В тому числі, і переговори між російськими керівниками уряду  і представниками уряду України та розпочалась процедура офіційного оголошення їх результатів. Біля 3 годин ночі за московським часом 18.01.2009 року у офіційній обстановці перед ЗМІ було оголошено спільну  заяву Путіна і мою. В ній було викладено спільну домовленість щодо шляхів невідкладного врегулювання газової кризи. Тому розмови про кулуарність, секретні домовленості, це - конспірологія, яка нічого спільного з публічними переговорами не має. В цій заяві було зазначено про те, що сторони домовились, що торгівля природним газом між Росією та Україною переходить на європейську формулу формування ціни, як до речі, було в неодноразових вказівках Президента України зроблено.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що на початку моїх перемовин з Прем‘єром РФ жорсткі умови запропоновані російською стороною були досить радикальні – 450, погашення боргу 1,7 ще на 2 роки до завершення дії угоди 2006 року.
За результатами перемовин Україна отримала в 2009 році середньозважену  ціну в розмірі 232, а насправді ціна була біля 200, якщо говорити про 11 млрд., ціну за транзит починаючи з 2010 року було збільшено на 65% для України, що дало можливість отримати додатково біля млрд. доларів прибутку для України.