Я одразу хочу сказати, що ні в яких директивах не було ніякої потреби. Я це зробила виключно для того, що б на прохання голови Нафтогазу формалізувати результати переговорного процесу. Я це оформила дорученням.
Даний документ є окремим моє дорученням міністру Продану із додаванням до нього директив Прем‘єра України делегації Нафтогазу. Цей документ не є правовстановлюючим документом, не є нормативно-правовим, цей документ має статус розпорядчого. Прем‘єр-міністром України, яким я була на той час, в цьому документі була інтегрована правова воля, що була викладена в інших правових документах, які були прийняті на тих чи інших етапах життя України далеко задовго до 19 січня.
Цим документом не визначено остаточні параметри для укладання відповідних зовнішньоекономічних контрактів. Цим документом лише переадресована раніше закріплена у інших правовстановлюючих актах правова воля щодо рамкових параметрів для ведення переговорів між делегаціями Нафтогазу та Газпрому.
Якщо ви пам‘ятаєте, в першому рядку директив зазначено, що треба керуватись Указом Президента, законами України, Конституцією і т.п. Цим документом відкрита правова можливість Нафтогазу шляхом переговорів з Газпромом при підготовці проектів відповідних зовнішньоекономічних контрактів досягати кращих умов щодо поставки та транзиту на газ з точки зору інтересів України.
19 січня 2009 року в приміщення Будинку Уряду РФ, я провела нараду за участю Продана, Дубини. На цій нараді був присутній керівник аппарату уряду Лівінський. На моє прохання Лівінський надав мені текст окремого доручення міністру Продану із додатком у вигляді затверджених мною директив. Оскільки директиви затверджувались на прохання Дубини, я не просто так писала директиви, я надала текст йому на ознайомлення, чи влаштовує його те, що там написано, він мусив подивитись, чи я все врахувала, що він хотів там бачити. Потім я передала цей текст Продану, він добре був обізнаний, що там було написано, він поставив свій підпис, що свідчить про те, що він прийняв до виконання і, далі, (як і свідчили Продан, Дубина, Лівінський і я), він передав ці директиви, вже від міністра палива та енергетики, голові НАК Нафтогаз Дубині....Я хочу щоби всі знали, що мене звинувачують не в тому, що контракти неефективні, (тому що до контрактів як таких я не маю ніякого відношення), не в тому, що ціна якась не така, а склад злочину ст.365 Кримінального Кодексу України - це виключно директиви: мала я право підписувати своє доручення у вигляді директив чи не мала. От за це прокурори хочуть, власне кажучи, мені виписати від 7 до 10 років в цьому судовому процесі.
Я розумію суть озвученого звинувачення так, що генпрокуратура (ГПУ) мене обвинувачує у тому, що я одноособово вчинила дії, а саме затвердила директиви, які могли бути затверджені лише КМУ як колегіальним органом. Виходячи з цього, ГПУ повинна була мені довести, що затвердження вимог до господарюючого суб"єкту НАК Нафтогаз України у вигляді директив входила на той момент до виключної компетенції колегіального уряду КМУ. Якщо ж обвинувачення не доводить, що приняття таких директив для господарюючого суб"єкту НАК Нафтогаз не входило до виключної компетенції КМУ, цього злочину не існує.
Відповідно до п.2 Постанови Пленуму Верховного Суду України №15 від 26.12.2003 суди зобов"язані вимагати від органів досудового слідства долучення до матеріалів кримінальних справ перевищення влади або службових повноважень копій нормативно-правових актів, положень, інструкцій, інших документів, що доводять беззаперечний характер явного перевищення службових або посадових повноважень. І враховуючи те, що ГПУ звинувачує мене у одноособному вчиненні дій, які законодавством України на їх розсуд нібито віднесено до компетенції КМУ як колегіального органу, однією з головних обставин, яку необхідно було з"ясувати слідству є визначення факту наявності повноважень КМУ як колегіального органу на затвердження директив щодо господарюючого суб"єкту.
Якщо діючим законодавством не передбачено виключного імперативного зобов"язання приймати урядом директиви для господарюючого суб"єкта, цю справу неможливо було відкривати, а суд мусив закрити її одразу як він би це з"ясував.
Але на досудовому слідстві прокуратура не довела, що НАК Нафтогаз обов"язково мусив отримати в імперативному порядку директиви КМУ. Тому що нема такого документу в природі, бо нема такого закону.
Згідно Закону про КМУ (а цей закон є ключовим для аналізу того, перевищувала я свої повноваження, чи ні) в редакції від 16.05.2008 №279-VI в якій він був чинним у січні 2009 КМУ не наділенний повноваженнями затверджувати директиви суб"єктам господарської діяльності на ведення переговорів та укладання контрактів і з іншими суб"єтами господарської діяльності в тому числі і інших держав. Абзацем 2 п.4 ч.1 ст.20 Закону про КМУ до повноважень КМУ у сфері зовнішньої політики відносилося лише "забезпечення відповідно до закону про міжнародні договори вирішення питань щодо укладення та виконання міжнародних договорів України" і тільки цей факт і тільки це повноваження регламентується законом про КМУ. Законом, який регламентував укладання міжнародних договорів на той період є Закон про міжнародні договори України від 29.06.2004 , де у ст.2 у визначенні міжнародного договору України дуже чітко зазначено: це укладений у письмовій формі договір з іноземною державою або іншим суб"єктом, який керується міжнародним правом в незалежності від того, міститься договір в одному чи в декількох пов"язаних між собою документах, і незалежно від його конкретного найменування (договір, угода, конвенція, пакт). Міжнародні договори України укладаються виключно президентом України або за його дорученням, КМУ, або за його дорученням, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади.
Договори куплі-продажу газу, що укладаються між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром, не є міжнародними договорами України, а вони є господарськими договорами, що укладаються суб"єктами господарської діяльності, тому до компетенції саме КМУ не належить надання директив щодо їх укладання та виконання. Саме цим я керувалась в 2009 під час розв"язання газовох кризи і це саме ті закони, на які я спиралась, діючи у строгій до них відповідності. І те не лише моя думка, що директиви КМУ необхідні виключно до укладання міжнародних договорів. Це ще й думка Міністерства Юстиції України. Своїм листом від 7.04.2011 міністр юстиції Лавринович чітко визначив, що директиви КМУ потрібні виключно для укладання міжнародних договорів і що директиви, які я підписала як своє доручення, не можуть навіть приблизно розглядатися як урядовий документ.
Крім того, існує лист заступника генерального прокурора Кудрявцева і лист генерального прокурора України Медведька. Більше того, коли Кудрявцев давав у цьому залі покази, він сказав що він свій лист підписував не від свого імені, а це була позиція Генеральної прокуратури. І в цьому листі так само зазначено, що для укладання контрактів між НАК Нафтогаз і Газпромом не потрібні директиви уряду. Згідно із листом заступника генпрокурора (т.2, арк.10-12) Кудрявцева, цитую: "За висновками фахівців міністерства юстиції України та інституту держави і права імені Корецького директиви делегації НАК Нафтогаз на переговорах з ВАТ Газпром "Щодо укладання акту купівлі-продажу природнього газу" затверджені 19.01.2009 прем"єр-міністром України не можуть розглядатися в розумінні директив уряду, затвердження яких регулюється законодавством України." Аналогічна позиція видображена і в листі генпрокурора Медведька на адресу Адміністрації Президента, де він пише, що "директив для складання угод між господарюючими суб"єтами не потрібно". Аналогічний висновок міститься і в листі міністра юстиції Лавриновича (т.1 арк.182-187): "Директиви делегації НАК Нафтогаз на переговорах з ВАТ Газпром щодо укладання контракту купівлі-продажу природнього газу 2009-19 та контракту про обсяги та умови транзиту природнього газу через теріторію України затверджені прем"єр-міністром України на нашу думку не можуть розглядатися в розумінні директив уряду, затвердження яких не передбачено діючим законодавством України". Також в цьому листі міститься висновок про те, що чинне законодавство України не передбачало видачу КМУ будь яких директив для переговорів господарюючих суб"єктів. У всіх цих листах написано, що директиви КМУ не потрібні на переговори і укладання контрактів для госп. суб"єктів.
Далі хочу зазначити: відповідно до стенограми засідання уряду від 21.01.2009 (т.4 арк.15-36) за результатами моєї доповіді уряд України в легітимний та законний спосіб схвалив дії (а не контракти!) урядової делегації, яку я очолювала. По суті відбулася ратифікація. На засіданні уряда була присутня заступник генпрокурора Корнякова. Відповідно до вимог закону про прокуратуру вона здійснювала загальний нагляд за дотриманням законності під час проведення засідання КМУ та законність прийнятих рішень. В подальшому ні на рішення чи дії прем"єр-міністра, ні на рішення КМУ з цього приводу не було внесено протест прокурора, протеста прокурора чи вчинення будь яких інших дій прокурорського реагування. Я хочу вам сказати, що до мене жоден прем"єр-міністр і після мене жоден прем"єр-міністр не виходив з ініциативою, щоб на всіх засіданнях уряду був присутнім заступник генепрокурора. Я робила це виключно для того, щоб всі мої дії були прозорими, всі рішення уряду були законними, ніякої корупції, ніякого лобізму, того, що зараз відбувається. І саме головне: це те, що заступник генпрокурора в режимі онлайн реального часу міг спостерігати за тим, як приймалися документи. І більше того, заступнику генпрокурора заздагеледь до засідання уряду передавалися проекти документів, які приймались на уряді. І це значить, що заступник генпрокурора міг аналізувати документи не тільки на засіданні уряду, а задовго до засідання уряду знав, що буде уряд приймати.
Під час допиту свідків Нагребельного, Онищука, Кудрявцева (т.20 арк.216-221), Корнякової (т.19 арк.126-128) , Турчінова, наданих 10.08.2011, вони підтвердили наступне:
1. затверджені 19.01.2009 прем"єр-міністром України директиви не можуть розглядатися в розумінні директив уряду. Це твердження всіх э імперативним
2. відповідно до вимог чинного законодавства України ніяких директив КМУ для проведення переговорів з НАК "Нафтогаз", ВАТ "Газпром" і будь якими іншими господарюючими суб"єктами не було потрібно.
А якщо не потрібно було таких директив КМУ, то які повноваження перевищено? Тобто прямо випадає склад ст.365, де сказано, що перевищенням повноважень вважається одноособове прийняття дій або рішень, які лише і беззаперечно знаходяться в компетенції колегіального органу. Всіма матеріалами справи встановлено, що в компетенцію КМУ не входить прийняття директив для господарюючих суб"єктів.
Зрозуміло, що тоді складу злочину, передбаченому ст.365 ККУ немає.
Свідок Кудрявцев додатково підтвердив, що зазначені вищі позиції не були його особистою думкою, а були позицією ГПУ. Із допиту свідка Кудрявцева в судовому засіданні абсолютно чітко витікає підтвердження моїх показів які я зараз даю відносно подій 2009. Він сказав наступне на моє запитання про лист, який він підписав: "Це ваша власна позиція чи це позиція ГПУ? - Я не підписав його як приватна особа. Я підписав його як посадова особа. Крім того така ж відповідь аналогічного змісту була направлена генпрокурором на ім"я керівника адміністрації президента Льовочкіна. Тому ця позиція на той час була не моя, а генпрокурора України."
Позиція Генпрокуратури на момент порушення проти мене кримінальної справи полягала в тому, що уряд немає компетенції приймати директиви на переговорах з господарюючим суб"єктом і що мої директиви - це мої доручення, а не рішення КМУ.
І, не зважаючи на офіційну позицію ГПУ, слідчий Нечвоглод порушує кримінальну справу без складу злочину, прокурори підтримали це, судья справу не закрив, хоча мусив закрити.
Дві державні інституції: сама Генпрокуратура та Міністерство Юстиції України зробили чіткий висновок про те, що директиви, затверджені прем"єр-міністром України 19.01.2009 не були директивами КМУ, і, відповідно, не потребували затвердження на його засіданні, а КМУ не мав права видавати такі директиви НАК Нафтогаз України.
Видання мною як прем"єр-міністром України доручення міністру палива та енергетики у вигляді директив на переговори делегації НАК Нафтогазу не може вважатися перевищенням влади та службових повноважень у формі вчинення одноособових дій, які можуть бути вчинені лише колегіально, оскільки колегіальний орган КМУ не наділенний повноваженнями приймати директиви для господарюючих суб"єктів.
Після того, як це з"ясувалося,ця справа мусила бути закрита за відсутності будь яких елементів складу злочину в моїх діях. Про це дуже чітко написав експерт Андрушко, який очолює кафедру по крімінальному праву державного університету ім. Т.Г.Шевченка, де він прямо написав, що в діях прем"єр-міністра на той час не було перевищення своїх повноважень і КМУ не наділенний повноваженнями приймати такі директиви.
В одночас, пунктом 2 параграфу 9 Регламенту КМУ в редакції, чинній станом на січень 2009, передбачено, що прем"єр-міністр з метою спрямування координації діяльності членів КМУ, керівників інших центральних органів виконавчої влади, місцевих ДА, РМ, АРК наділений правом давати доручення. І я неодноразово на досудовому слідстві, і в тому числі на суді, зазначала, що директиви, які я підписала - це є моє доручення. Доручення прем"єр-міністра, які даються згідно цього пункту Регламенту КМУ могли мати різну назву, різну зовнішню форму (законом це не передбачається), могли бути у вигляді настанов, директив, вказівок, при цьому при конфлікті назви документу та його змісту теорія права беззаперечно віддає перевагу змісту документу. Наприклад, якщо документ названий "договором даріння", а за змістом це договір купівлі-продажу, то це є договір купівлі-продажу. незалежно від того, як його назвали. Це в тому числі чітко сказав експерт Нагребельний в судовому засіданні в своїх показах.
Крім того, зроблена також філологічна експертиза, яка долучена до матеріалів кримінальної справи. І ця філологічна експертиза, яка зроблена інститутом української мови національної академії наук України, під терміном "директива" розуміє, що це: керівна настанова вищої інстанції підлеглим; розпорядження загального характеру; керівна вказівка, яку дають керівні органи, підпорядковані своїм підлеглим; настанова, вказівка, обов"язкова до виконання. І в цій же експертизі чітко зазначено, що синонімом слова "директива" є слова "наказ" і "доручення".
На що посилається прокуратура? Вони говорять що Регламентом КМУ передбачено, що якбито КМУ розглядає на своєму засіданні урядові директиви. Вони посилаються на пар.2 Регламенту КМУ і його пар.9, де зазначено, що урядові директиви розглядаються на засіданні уряду і що урядові директиви приймаються колегіальним рішенням. Но там же ж чітко говориться про директиви, які передбачені законами України як такі, які мусять прийматися урядом. А доручення не є урядовою директивою, і тому пар.2 і пар.9 в обвинуваченні прокуратури абсолютно не стосуються мого доручення. І тому, коли генпрокуратура посилається на Регламент, де уряд на своєму засідання приймає директиви, то маються на увазі тільки ті директиви, які беззаперечно передбачені іншими законами України для затвердження урядом. А проаналізувавши всю законодавчу базу України стало зрозумілим, що єдині директиви, які затверджуються урядом, це є директиви на укладання міжнародних угод.
Як я вже зазначала, договори куплі-продажу газу між НАК Нафтогазом та ВАК Газпромом не є міжнародними договорами України, вони є господарськими договарами.
Іншою складовою визначених в обвинувальному висновку звинуваченнях відносно мене є надумане твердження про відсутність у прем"єр-міністра України повноважень на затвердження та надання директив, вимоги яких були б необхідними для виконання головою правління НАК Нафтогаз при підписанні контрактів на постачання природнього газу у 2009-2019 роках та контрактів про обсяги та умови транзиту. Але ж діюче на 19.01.2009 законодавство України та Статут НАК Нафтогаз не тільки не наділяли КМУ як вищий орган у системі органів держвлади правом на втручання у господарську діяльність НАК Нафтогаз України у вигляді надання директив, які б визначали для НАК Нафтогаз умови, включення яких до тексту контракту були б обов"язковими для НАКу, а прямо забороняли КМУ надавати будь-які директиви. Я хочу звернути вашу увагу що ст.6 Господарського Кодексу України, якою прямо заборонено втручання органів державної влади в господарську діяльність. Я як прем"єр-міністр в 2009 році не зобов"язала уряд приймати директиви КМУ на укладання угод між двома господарюючими суб"єктами саме тому, що КМУ прямо би порушував Господарський Кодекс України.
Генпрокуратура, обгрунтовуючи свої обвинувачення, посилається на закон про господарюючі суб"єкти державної форми власності, де говорить про те, що уряд або урядові організації, якбито є акціонерами і можуть приймати безпосередні рішення. Хочу звернути вашу увагу, що Постановою КМУ прямо передано право управління НАК Нафтогазом міністерству палива та енергетики і тому КМУ не є акціонером НАК Нафтогазу, не є органом державної влади, який згідно чинних нормативних актів управляє НАК Нафтогазом, а це виключно компетенція міністерства палива та енергетики. Тому посилання в обвинувальному висновку на закон про господарюючі суб"єкти з державною формою власності стосується міністерства палива та енергетики, а не КМУ.
Отже, я діяла в 2009 згідно всіх цих законів: 19.01.2009, реалізуючи повноваження перем"єр-міністра України, визначені в п.2 ч.1 ст.44 Закону про КМУ щодо "коордінації діяльності членів КМУ" з метою доведення до міністра палива та енергетики головних положень переговорів між прем"єр-міністром України та прем"єр-міністром РФ я оформила результати переговорів у вигляді документу, визначенного як моє доручення у вигляді директив, та надала його міністру палива та енергетики для врахування визначенних у них положень у роботі міністерства палива та енергетики (ПЕК), яке безпосердньо має функцію управління акціями або власністю НАК Нафтогаз. Я не порушила на той час в 2009 жодної норми закону, жодної норми Регламенту КМУ, своїх повноважень, закону про КМУ і Конституції України.
Відповідно до рішення управління НАК Нафтогаз від 12.01.2009 голова правління НАК Нафтогаз Дубина був уповноважений на підписання контрактів будь якого змісту правлінням НАК Нафтогаз України, яке відбувалося 12.01.2009 і Дубина діяв, підписуючи контракти, виключно на виконання рішення правління. Слід також зазначити, що відповідно до протоколу засідання від 28.01.2009 правління НАК Нафтогаз схвалило дії делегації НАК Нафтогаз по підписанню 19.01.2009 газових контрактів та прийняло рішення про затвердження цих контрактів, визначивши їх прийнятність та ефективність. Таким же чином мої дії по проведенню українсько-російських переговорів були повністю підтримані та повністю схвалені і погоджені з КМУ на своєму засіданні 21.09.2009, де жодний член уряду не виступив з тим, що треба ці контракти денонсовувати. Там була присутня зам.генпрокурора Корнякова, яка не мала жодних заперечень щодо цих контрактів.
Нарешті, очевидним підтвердженням того, що у моїх діях, як прем"єр-міністра України під час видання доручення міністру ПЕКу у вигляді директив не було жодних ознак явного перевищення влади або службових повноважень є підписання у 2010 році так званих харківських угод. Я хочу звернути вашу увагу що угоди, які я підписала, були фактично ратифіковані Верховною Радою. Якщо угоди 19.01.2009 були незаконні, тобто підписані з порушеннями, як їх могли затверджувати і ратифіковувати? Тобто угоди, які були підписані НАК Нафтогазом, (а не мною особисто!), фактично вони ратифіковані тричі:
1. правлінням НАК Нафтогаз 28.01.2009
2. урядом 21.01.2009
3. Верховною Радою 21.04.2010
Також хочу зазначити, що всупереч твердженням обвинувачення, (зокрема стр.6-7 обвинувального висновку), мої дії як прем"єр-міністра України по виданню доручень міністру ПЕК у вигляді директив для делегації НАК Нафтогаз на переговори повністю відповідають Угоді, укладеній КМУ та урядом РФ, про додаткові заходи щодо забезпечення транзиту рос. природнього газу по теріторії України від 4.10.2001 року, яка ратіфікована законом України №2797-ІІІ від 15.11.2001 , оскільки п.2 ст.2 цієї угоди прямо передбачає, що обсяги транзиту рос. природнього газу через теріторію України, а також розгляд платежів у грошовій формі або обсяги поставок газу в рахунок оплати транзиту будуть уточнюватися на основі щорічних Міжурядових протоколів на відповідному рівні.
Виникає питання: чи мала я право тоді в 2009 р. вести переговори з прем"єр-міністром РФ про розв"язання газової кризи і взагалі чи мала я право з ним вести розмову про ціну на газ і про ціну на транзит? Можливо це було перевищенням моїх повноважень? Можливо це було моїм втручанням у внутрішні господарські справи НАК Нафтогазу? - Нічого подібного! Тому що ратіфікована угода 2001 року, яка згідно експертизи була діючою на той момент, прямо передбачає, що такі переговори мусять передувати укладанню таких угод. Інша справа, що починаючи з 2005 р. жодний уряд в 2005-7 рр не укладав таких протоколів. Але всі уряди без виключення від моменту утримання Україною незалежності завжди на рівні прем"єрів займалися регулуюванням газових питань.
Отже, матеріали справи беззаперечно підтверджують, що:
1. чинне законодавство України не передбачає і не передбачало на той момент видачу директив КМУ на проведення переговорів будь яких господарюючих суб"єктів України, (в тому числі НАК Нафтогаз). Тому мої дії в 2009 р. не потребували директив КМУ і були абсолютно легітимними. Крім того, неприйняття директив КМУ було строго законним.
2. видаючи 19.01.2009 доручення міністру ПЕК у вигляді директив я діяла у суворій відповідності з вимогами Закону про КМУ і Регламенту КМУ, які були чинними на той період.
3. всі процедури доведення результатів українсько-російських газових переговорів до керівництва НАК Нафтогаз повністю відповідали вимогам чинного законодавства України. Стаття 44 пункт 10 Закону про КМУ дає повноваження прем’єр-міністру «вступати у відносини з урядами іноземних держав». Пункт 9 ст.44 Закону про КМУ говорить наступне: "прем"єр-міністр України представляє Кабінет Міністрів України у відносинах з іншими органами, підприємствами, установами та організаціями в Україні та за її межами". НАК Нафтогаз є підприємством. Тому представляти КМУ у відносинах з підприємствами було моїм прямим повноваженням. Моє спілкування відбувалось через міністра ПЕК і було строго в межах закону.
4. Газові контракти між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром були підписані 19-20.01.2009 в м.Москві у повній відповідності до вимог чинного законодавства України. Тобто були підписані без втручання прем"єр-міністра України, без будь яких вказівок як підписувати контракт, без будь якого візування, без будь яких письмових або усних вказівок. Вони були підписані керівником НАК Нафтогазу і заступником НАК Нафтогазу і в подальшому схвалені правлінням НАК Нафтогазу, а мої дії як прем"єр-міністра були відповідно схвалені на засіданні КМУ.
5. До саме газових контрактів я як прем"єр-міністр України не мала жодного відношення. Контракти підписувалися представниками НАК Нафтогаз, які самостійно проводили переговори, визначали умови контрактів, погоджували із російською стороною тексти контрактів, тощо. І про це є свідчення в показах свідків.
Відповідно до ст.365 ККУ об"єктивною стороною перевищення влади або повноважень є вчинення особою дій, які явно виходять за межи наданних їй прав та повноважень. Слово "явно" - це є один з ключових елементів складу злочину, який описаний ст.365. При цьому вкотре звертаю увагу на той факт, що в обвинувальному висновку не вказано і тим більш не наведено будь яких доказів та ознак явності, або навіть просто перевищення влади або службових повноважень.
В зв"язку з тим, що жоден закон, а крім того всі покази у справі в матеріалах данної справи свідчать про те, що КМУ не мав виключної компетенції на затвердження директив для господарюючих суб"єтів, а я мала таке право видавати свої доручення - це говорить прямо про відсутність перевищення явних або будь-яких посадових повноважень.
Що до форми та змісту документу під назвою "директиви прем"єр-міністра України для делегації НАК Нафтогаз на перегори з ВАТ Газпром" від 19.01.2009 хочу засвідчити наступне:
1. Зазначенний документ мною був переданий міністру ПЕК, про що є свідчення Дубіни і Продана, з додатком до цього доручення прем"єр-міністра України у вигляді директив.
Державне обвинувачення безпідставно, без надання будь яких доказів стверджує про те, що я особисто півдготувала та надала невстановленним слідством особам надрукувати розпорядчий документ "директиви прем"єр-міністра України для делегації НАК Нафтогаз на перегори з ВАТ Газпром", а також особисто затвердила ці директиви та скріпила печаткою КМУ.
Ці твердження не базуються на жодному доказі.
Окрім виготовлення у рукописній формі за загальним правилом прем"єр-міністр особисто не готує будь яких документів як з огляду на напруженний графік роботи, так і через технологічні особливості підготовки документів, в тому числі і розпоряджень. Враховуючи, що я 17-18.01.2009 майже добу безперервно перебувала у переговорному процесі в м.Москві, після цього здійснила переліт літаком до Києва, після цього мала зустріч з президентом України та його службами у Секретаріаті Президента України, після цього змушена була готуватися на ранок до нового перельоту для урочистої участі у підписанні контрактів між НАК Нафтогаз та ВАТ Газпром, об"єктивно не можна було змалювати реалістично ситуацію, яка б мені як на той момент прем"єр-міністру України дозволила б самостійно готувати якийсь розпорядчий документ не зовсім простий за текстом, тому що в тому тексті абсолютно професійні технічні терміни, посилання на документи, контекст того документу могли знати тільки професійні люди, які працюють в цій системі. Тим більше, що за текстом директив потрібні були професійні знання та професійні навички і професійне відчуття того, як йшли переговори;
2. Наданний мені під час досудового слідства документ під назвою "Директиви прем"єр-міністра України" від 19.01.2009 мною не підписувався. Не зважаючи на той факт, що в матеріалах кримінальної справи (т.4 арк. 225-241) міститься текст відповідної експертизи, згідно із якою зазначені директиви підписані якбито мною власноруч. Я зараз дуже чітко заявляю про те, що той примірник директив, який мені було надано для огляду і який знаходиться в матеріалах справи та який під час досудового слідства слідчий ідентифікував як оригінал директив мною не підписувався - це не є оригінал директив. Тобто зазначена експертиза свідомо сфальшована та не може бути взята судом до уваги.
Той варіант, що обвинувачення пред"являє зараз у справі не є тим оригіналом директив, на якому стоїть мій оригінальний підпис. Якщо могли підробити експертизу і зазначити, що це мій особистий підпис в той час, як це є факсіміле, то так само могли підробити і якісь складові цих директив. Я на пам"ять ці директиви не вчила. Своє доручення я дійсно підписала, але до коми, до крапки, до слова я ці директиви не вчила. І тому враховуючи, що фальсіфікація справи йде постійно, я не можу виключати, що ті директиви, які зараз находяться в матеріалах справи, не є сфальшованим діючим на сьогодняшній день режимом. Там могли бути переставлені слова, зміщені акценти. Я не можу зараз це з"ясувати, хоча директиви відповідного змісту з моїм оригінальним підписом я передавала.
Тому я хотіла би, щоб по цій темі була окремо дана оцінка судом, тому що це безпрецендентно, коли головний документ, навколо якого ведеться вся кримінальна справа, взагалі не є оригіналом.
Додаток. Фрагмент допиту:
ПРОКУРОР – Скажіть будь ласка, а чи дотримався Голова правління НАК Нафтогазу 19 січня основних параметрів Ваших директив.
ТИМОШЕНКО – Дорогі друзі, це не входить в мою компетенцію – аналізувати, що робить господарюючий суб’єкт. Я зробила свою частину справи. Я провела переговори з прем’єр-міністром РФ. Я знайшла разом з ним і разом з урядовою делегацією шляхи виходу з газової кризи. Результати своїх переговорів я довела до Міністерства палива та енергетики. А точніше до міністра палива та енергетики. І далі починається робота господарюючого суб’єкта... НАК Нафтогаз та Газпром повністю узгодили на рівні технічного персоналу всі компоненти угод. Я абсолютно не обізнана з процесом підготовки, узгодження, парафування, візування, підписання цих угод. Я тільки можу сказати, що підписання відбувалось публічно. Тому що розв’язання кризи в принципі було суспільно значимою подією, і тому російська і українська делегації вирішили це зробити публічно. З публічних записів ви не побачите, щоб хто-небудь робив заяви, що ці угоди неефективні, що вони неприпустимі, ще щось...
ПРОКУРОР – Ви зазначали в своїх показах, що директиви не повинні були прийматись на засіданні кабінету міністрів, а тоді можете відповісти, чому 21 січня їх треба було… точніше дії треба було схвалювати на засіданні уряду. Дії.
ТИМОШЕНКО – Можу сказати, що жодним нормативним документом не передбачено схвалення дій прем’єр-міністра.
ПРОКУРОР – А навіщо це робилося?
ТИМОШЕНКО – Це виключно для того робилося, щоб проінформувати обидві частини коаліційного уряду для того, щоб вони були повністю і цілком обізнані в деталях переговорного процесу, в результатах, а крім того висловили своє відношення до цих результатів, тому що колегіальний орган зобов’язаний бути в курсі всього, що відбувається. І зобов’язаний в тому числі приймати участь на тому чи іншому етапі в тих чи інших діях. Тобто я вважала, що треба було поінформувати уряд. І крім того я хочу ще сказати, що дуже важливою була легітимізація досягнутих домовленостей, тобто те, що уряд схвалив, він по суті справи дав оцінку цьому, а кожному потрібно знати оцінку: позитивна, негативна, ефективна, неефективна, компетентно зробила, некомпетентно. Я можу сказати, що уряд у встановлений регламентом спосіб схвалив всі мої домовленості, які я змогла досягти з прем’єр-міністром РФ, таким чином взявши колегіальну відповідальність за втілення потім в життя цих домовленостей... Переговорний процес між двома прем’єр-міністрами намітив концепцію виходу із газової кризи. Вона була оголошена публічно. Після того, як концепт розв’язання газової кризи був оголошений, він зразу після цього став відомий всім без виключення членам делегації як Росії, так і України. І тому зрозуміло, що господарюючі суб’єкти могли вільно користатись всіми інформаційними повідомленнями про досягнуті домовленості. Контракти, як я вже в своїх показах казала, готувались між НАК Нафтогазом і Газпромом, про що свідчить переписка, яка знаходиться в матеріалах кримінальної справи, весь 2008 рік. Всі деталі відшліфовувались. Це величезний документ. Відшліфовувались кожна кома, але господарюючими суб’єктами, про це є переписка в матеріалах кримінальної справи. І коли я оформлювала директиви, я тільки дотримувалась певних формальностей, в тому числі на прохання НАК Нафтогазу. Все. Для того, щоб во внутрішній документації уряду України формалізувати результати, які вже заздалегідь були оголошені в публічній площині. А вже господарюючі суб’єкти, які в принципі працюють абсолютно незалежно, вони могли користатися, як зазначено в моїх директивах, Конституцією, Законами України, Указами президента України. Тобто тут перелічено все. І так само результатами публічних домовленостей двох прем’єр-міністрів. І вже господарюючий суб’єкт, виходячи з цього міг скласти найвигідніші умови для свого підприємства. Ну от і все.
ПРОКУРОР – Я дійсно погоджуюся з Вами, що якщо є воля самостійного господарюючого суб’єкта, в даній ситуації НАК Нафтогазу, то директиви дійсно не потрібні. Він сам за компетенцією мав підписати ці угоди. А в даній ситуації Дубина мав бажання самостійно підписувати ці угоди? І якщо так, то навіщо він зажадав ці директиви…як Ви кажете, легалізувати…
ТИМОШЕНКО – Пане прокуроре, мав бажання або не мав бажання – це не дефініція обов’язків керівника НАК Нафтогазу. Він зобов’язаний був підписати контракти задовго до початку 2009 року. Це його обов’язок і він зобов’язаний був не створити газову кризу, виконуючи доручення президента України покинувши переговори і поїхавши восвоясі. Він зобов’язаний був підписати ці контракті без газової кризи, і він зобов’язаний був знайти виходи без втручання будь-кого: президента, прем’єра і так далі. Але, на жаль, ситуація була доведена до кризи завдяки тому, що кинули переговорний процес, не підписали контракти і 31 грудня кинули переговорне поле, зрозуміло, що внаслідок цього виникла тупикова ситуація. І безумовно цю тупикову ситуацію як завжди кожен рік виводили з тупіка на самому високому політичному рівні. От і все. Коли відкрита дорога і зняті політичні протиріччя, господарюючі суб’єкти роблять те, що вважають за вигідне. Крапка.
