Я хочу більш детально перейти до всіх обставин, які були з 1.01.2009 року по 18.01.2009 року.
З обвинувального висновку вбачається, що ГПУ навмисно не бере до уваги, ухиляється від подій, що передували підписанню 19.01. газових угод, а саме подій, що відбулись з 1.01.2009 року по 17.01.2009 року. Іншими словами в обвинувальному висновку цей період упущений, там немає жодного посилання, доказу, жодного аргументу.
В абзацах 3-6 ст. 5 обвинувального висновку зазначено: станом на 30.12.2008 українська сторона узгодила, а 31.12.2008 головою «Газпрому» було зроблено офіційну заяву. Після оприлюднення вказаної заяви Дубина поїхав і все. Потім наступний абзац: станом на 17.01.2009 р., враховуючи, що члени «Нафтогазу» і Дубина вважали таку ціну високою, контракт між сторонами на поставку природного газу сторонами укладений не був.
Тобто вони повністю упустили ситуацію з 31.12 по 17.01. Із наведено видно, що ГПУ не ставило завдання дослідити, які обставини передували до підписання мною директив.
Щодо реальної ситуації. Згідно пояснень Дубини, Бейкера, Хімка, Новицького, Вінського, Павленка, Коблева під час судового слідства – що відбувалось 1 січня 2009 року.
1 січня 2009 року російська сторона призупинила подачу російського газу для України. З 6 січня повністю перекрила будь-яку подачу газу. Ситуація була небезпечна для країни. Температура повітря була низькою, великі обсяги газу брались для комунальних потреб, прогнозувати далі погоду було неможливим. Похолодання прогнозувалось усіма синоптичними довідками і прогнозами. У зв‘язку з цим, незважаючи на те, що це була техногенна небезпека, «Нафтогаз» розробив технічні умови та запустив газотранспортну систему в реверсному напрямку, перший раз в історії газотранспортної системи, такого ніколи не було, ми не знали що буде, чим це завершиться. Це зараз всі сміливі аналізувати події минулого, а тоді, коли це було, я пам‘ятаю, в якому шоковому стані були всі технічні фахівці «Нафтогазу». Вказане було здійснене у зв‘язку з тим, що підземні газові сховища знаходяться на Заході України, тоді, як споживачі потребували газу по всій території України рівномірно. Газ завжди йшов зі Сходу на Захід і газові сховища підтримували тиск і обсяг подачі газу, були акумулятором. Тобто газові сховища – це регулятор всієї системи тиску в газовпроводній системі, які забезпечували сталі стабільні постачання газу.
В той же час, проблема газових сховищ полягає в тому, що вони не можуть віддати будь-який обсяг газу. Дуже хибна зараз практика арифметично рахувати, скільки газу в сховищах, як його рівномірно поділити на дні. Це можуть говорити люди, які не обізнані в цьому. Насправді подача газу з газових сховищ, з кожним викачаним кубічним метром газу стає меншою, падає тиск в газових сховищах і вже не можуть з такою ж інтенсивністю подавати газ на поверхню. Чим більше викачується газу, тим в прогресії зменшується кількість газу, яку можна щоденно піднімати. А крім того, якщо підняти більше, ніж можливо, то це може викликати незворотні техногенні процеси в системі функціонування всієї газотранспортної системи.
Сьогодні під тиском влади і під тиском примусу свідки можуть давати які завгодно покази, але є довідка Триколіча в справі, це людина досвідчена в системі газу.
Я хочу сказати, що ця довідка давалась Триколічем на запит ГПУ і вона є єдиним письмовим доказом, який є на цю тему в матеріалах справи. Це людина, яка є фахівцем і яка не є членом партії "Батьківщина", він сказав, що ніхто не знав, що буде через годину, що буде ввечері, а не те, щоб прогнозувати, що буде до лютого-березня.
Я хочу сказати, що в ту хвилину, коли газ РФ для нас вимкнула в повному обсязі, це було 6 січня 2009 року, в ту хвилину третина споживачів України залишилась зовсім без газозабеспечення. Це значить, що якщо нам щодобово потрібно було 320 млн. кубічних метрів газу тоді, то реальна система разом з власним видобутком, сховищем могла подавати 210-220 млн. кубічних метрів на добу. Це значить, що третина зразу була відсутня. Про що можуть говорити люди, які говорять, що ми могли місяцями чекати, якщо у нас металургія і хімія була на аварійній газовій броні. Тому, я хочу спростувати всі покази, які давались під тиском владних інституцій. Кожна людина думає, про те, що її можуть завтра звільнити з роботи, я можу вам сказати, що довідка Триколіча адекватна. Ніхто не міг на той час сказати, що буде через годину, через місяць.
Я думаю, що ви знаєте, що частина країни в районі Одеської області була зовсім без газу з першого дня, коли вимкнули. А коли вимкнули Європі, у нас виникла повна патова ситуація. Тому що коли транспортувався газ в Європу, ми могли хоча б якось балансувати з прямої труби. Коли вони припинили постачання, у нас закінчилось життя. У нас залишилось тільки сховища, з яких не можливо було кожен день брати 300 млн. куб. м. Якщо сьогодні ми брали 220, на завтра брали 210, на післязавтра 200, через тиждень 170, а потім би країна зупинилась. І тільки безвідповідальні люди, які ніколи не стикались з такою ситуацією можуть казати, що комусь би вистачил. Або під тиском страху арешту, або по політичним підставам такі люди могли давати такі покази.
Сама робота газотранспортної системи в реверсному напрямку не закріплена жодним технічним документом. Це значить, що немає проекту, немає технічних умов, немає обрахунків. Але ми йшли на ризик, тому що головним було не залишити людей під час морозів без газу, тиск падав, ми пішли на відключення підприємств хімічної, металургійної промисловості, відключили все, що могли відключити, поставили повністю енергетику на нуль по газу, забезпечували котельні вугіллям і мазутом. Це було необхідно для того, щоб підтримати тиск в газотранспортній системі і забезпечити громадян в умовах сильних морозів, морози доходили до 15-20 градусів. Якби ми розморозили систему опалення, ми би її до літа не вивели з такого стану, це роками треба було би відновлювати.
Більше того, російська сторона звинуватила Україну в тому, що Україна несанкціоновано відбирає газ для власних потреб. На підставі цього, зупинила потік газу 6.01, який йшов на Європу через українську газотранспортну систему. Виникла дуже складна ситуація з європейськими країнами, які отримували газ через українську газотранспортну систему. У них немає газових сховищ, як у України. Ми залишились на газових сховищах, а європейські країни не мають таких газових сховищ. Ситуація стала критичною. І коли є такі політики, які кажуть, що нехай в Європі буде як буде, а давайте ми би до березня почекаємо. Ви уявляєте, що половина Європи, по суті, втрачала опалювальну систему, там також люди, діти. Державний діяч ніколи в житті не скаже, що можна було ще тижнями чекати.
В багатьох країнах Європи відключили садочки, лікарні, вся Європа, ЄС почали тиск на Україну. Всі розуміли, що Росія, вона велика, у неї свої плани по відношенню стосунків з ЄС, а Україну зробили розмінною монетою в цій ситуації, Україну били так, як ніколи не били. Тому що знали, якщо ми погодимось на щось, то все відновиться, але ми на щось не погоджувались 19 днів, ми 19 днів тримали країну в аварійному стані, кожного дня вели переговори. «Нафтогаз», міністри, чиновники уряду всі були включені в переговорний процес. Я була постійно на телефонах з усім керівництвом РФ. Їх позиція була жорсткою, вони сказали – ви зірвали переговори – до побачення, 450 доларів. І кожен день не укладеної угоди доходив до 460, 470, потім сказали, що буде як в Польщі 510. Потім це ускладнилось, а ускладнилось тоді, коли Європа зрозуміла, що пройшло 2 тижні, вони розуміють, що нічого не вирішується, що у них патова ситуація, вони дали команду всім своїм газовим постачальниками подавати в Арбітражний суд на Україну, не на Росію, тому що ми - транспортери. Росія на нас теж подала в суд. І ви знаєте, що ми надавали копії документів, а це значить, що на Україну в будь-яку хвилину могли покласти ті збитки всіх країн, які опинились без газу, включаючи щоденні збитки РФ. І повірте мені, якщо би детально в Арбітражному суді розібрались, як виникла газова криза, хто викликав, подивились би, що існувала на заборгованість «Росукренерго» 2 млрд. перед «Газпромом», що існував контракт на транзит до 2011 року, то Україна би заплатила все, до останньої копійки. Тому що кожен Арбітражний суд визнав би Україну винною. Ми ходили по лезу бритви тоді.
Я хочу сказати, що позиція Європи при цьому полягала в одному: вони не хотіли знати ніяких деталей, вони не хотіли вникати в наші переговори з РФ, вони вимагали включення газу кожної секунди.
Крім того, ситуація ускладнювалась тим, що «Газпромом» був поданий позов до Арбітражного інституту торгової палати Стокгольма з вимогами до «Нафтогазу» щодо відновлення транзиту газу до Європи та сплату понесених «Газпромом» збитків у зв‘язку з порушенням контрактів. Станом на 19.01. у розпорядженні «Нафтогазу» були відповідні копії документів та інформація. 19 січня ми все це отримали, що свідчило про прийняття Арбітражного інституту торгової палати Стокгольма зазначеного вище позову до впровадження. У разі невідновлення транзиту газу територією України, позов був би задоволений, а «Нафтогаз» зобов‘язаний був би виплачувати понесені «Газпромом» багатомільярдні збитки за невиконання взятих на себе раніше договірних зобов‘язань за діючим контрактом транзиту.
Останньою подією, на яку посилається обвинувачення в обвинувальному висновку до моменту мого вступу у переговорний процес, до 17 січня, є події 31.12., коли делегація була відізвана, як на... ціну 320. А наступні вже ідуть інші події.
Таким чином обвинувачення не оцінило дуже важливу частину всіх подій. Я думаю, що це потрібно встановити в судовому засіданні. Однак вказані пояснення, де вони говорять, що Міллер зірвав переговори. Як можна в обвинувальному висновку залишати позицію, що Міллер зірвав переговори, коли їх зірвав Ющенко? Дубина не мусив слухати Ющенка, він не мусив їхати, він повинен був поставити свій підпис. І за це я його хотіла звільнити, а не за інші справи. Я його хотіла звільнити за те, що він покинув переговорний процес, зробив демарш по відношенню до Газпрому, припинив переговорні процеси, що він не підписав контракти на 1 рік. Він вартий був того, щоб його за це звільнити. Продан підтвердив те саме, подивіться ці покази.
Крім того, про вартість російського газу для України у розмірі 450 доларів було озвучено російською стороною задовго до моєї участі у вказаних переговорах. Якщо читати обвинувачення, то там написано, що ціна 450, як пропозиція від «Газпрому», з‘явилась тоді, як я приїхала на переговори. Це не відповідає дійсності. Для цього не треба багато часу, потрібно підняти весь інформаційний простір і ви побачите, що кожного дня то міністр закордонних справ, то Міллер, то Президент, то Прем‘єр говорили про те, що ціна Україні об‘явлена 450 за довго до того, як я туди приїхала. І коли я приїхала, ніхто не хотів вести розмови, вони перше показували акти прийомки-передачі газу Польщі і казали: Польща – незалежна країна, 510 доларів за тисячу кубометрів, що підтверджується офіційною довідкою за підписом віце-прем‘єра польського уряду. Вони написали, що було 510 доларів, а Росія мені показувала - 510. І казали ви хочете незалежності, ви зриваєте переговори, ви хочете і корумпованого посередника, ви хочете і ціну 235 доларів, і хочете бути незалежною країною, тоді платіть, як Польща. Щоб відійти від ціни 450 не було жодного натяку на те, що вони погодяться.
Вказане, до речі, те, що 450 виникло задовго до цього, підтверджено всіма свідками матеріалами ЗМІ, а також свідок Хімко і інші повідомили про те, що 450 було задовго до мого приїзду.
Таким чином станом на 15-16 січня 2009 року склалась критична ситуація, це була патова ситуація для всього європейського континенту. Газ із Росії до України не поступав, транзит через Україну до Європи не йшов, Україна забезпечувалась газом в аварійному реверсному режимі всього на 60% потреби вже на той момент на 15-16 січня, це 60% потреби країни ми могли забезпечувати, відключались підприємства, було поставлено питання про відключення цілих житлових масивів від поставки тепла.
Така ситуація склалась і в країнах Європи, там без газопостачання залишились промислові підприємства і об‘єкти соціально-культурної інфраструктури. Україна стала перед реальної загрозою техногенної катастрофи. Під загрозою опинилось населення, з кожним днем тиск у газових сховищах зменшувався в прогресії, складніше ставало піднімати газ із сховищ у загальну систему. Причому посилювався політичний тиск на Україну з боку Європи та РФ. Зазначене підтверджується всіма свідками, які давали покази, крім політично заангажованих.
Можливість і далі функціонувати без поставок газу з боку РФ стала рахуватись на лічені дні. В цих умовах у 2 половині січня 2009 року російською стороною було ініційовано проведення 17 січня московської конференції з питань забезпечення поставок російського газу в Європу. Я чула в показах Ющенка, що він думав, що мені на цю конференцію не потрібно їхати. Ви уявіть ситуацію, коли на цій конференції присутні лідери всіх урядів країн, які залишились без газу, сидить Президент РФ і Прем‘єр РФ, а Україна не представлена, яка є винуватцем всіх цих подій. Крім того, там сидить євро комісар Піблс, який прямо делегований Барозо на ці переговори, а українська делегація на чолі з Прем‘єром не приїхала, або приїхали технічні працівники, а Прем‘єр не приїхала. Нас би просто на міжнародній арені трухонуло би так, як зараз трусить Януковича.
В цих умовах у другій половині січня 2009 року на міжнародну конференцію я була зобов‘язана прибути по своїй посаді, по рівню відповідальності – це був мій обов‘язок, це не право. І шантажувати людей, які сидять без газу, не з‘являтись на міжнародні конференції, які організовані ЄС разом з Росією – це безвідповідально.
На даному форумі відбулась всестороння розмова про те, як у найкращий спосіб з урахуванням інтересів РФ, України, ЄС невідкладно врегулювати конфліктну ситуацію, крім того, закласти надійні основи для того, щоб подібні проблеми не виникали у майбутньому. Якби я туди, як радив Ющенко, не прибула, це був би міжнародний скандал. При чому я не знаю чим би він міг завершитись для України. Після завершення конференції почався переговорний процес між Україною і російською делегацією. Я маю на увазі, що європейські делегації вже відбули, вони почули, що ми будемо знаходити спільну мову. При чому за цим круглим столом на конференції європейська сторона для України поставила жорстке питання: а чому ви, як країна, яка продає метал, хімію, залізорудну сировину, зерно, ви все продаєте по світовим ринковим цінам, що вам дає політичну підставу говорити про виключну ціну для України? Ви - незалежна держава, Ви маєте всі незалежні системи транспортування газу, ви маєте ринкову економіку, ви продаєте експортні товари по ринковим цінам. Нам, Україні, задали питання: яке ви маєте політичне і моральне право вимагати нижчої ціни ніж ринкова у РФ, ще й перекривати для Європи газ. Коли я казала, що нам формула не дуже зручна, то євро комісар Піблс сказав: а скажіть, чому Україна одна з усіх країн, які споживають російський газ, мусить не по формулі рахувати ціну? Білорусія і Молдова рахують по формулі, до формули вони кожен рік отримують спеціальні умови, а така формула у всіх . І тоді, коли ми не погоджувались вести переговори, то європейська сторона нам казала, що ви не маєте підстав вимагати неринкові умови. Крім того, і Ющенко заявляв, як став Президентом, що тільки ринкова ціна на газ, тому що інакше ціна буде політичною. Я вам нагадую, що я отримала газ 232,98 долари, що в 2,5 нижче ніж у Польщі на той час. Що ще потрібно було отримати?
За довго до цього російська сторона чітко сформулювала, умови розв‘язання газової кризи. Вони були чітко висловлені в публічному варіанті на міжнародній конференції:
Перша – продажна ціна для України складає 450 доларів за 1 тис. кубометрів газу і розраховується виключно як для всіх країн споживачів російського газу за формулою.
Друге – розмір ставки плати за транзит повинен бути незмінним, оскільки є діючій до цієї дати контракт від 4 січня 2006 року, де зазначено, що ціна 1,6. Вони сказали, що пішли вже на поступки і зробили 1,7 і далі ми не будемо рухатись, переходьте на формулу і з 1 січня 2010 року отримуйте плату за транзит ринкову по формулі.
Третє – обов‘язковою умовою розв‘язання кризи є погашення боргу «Росукренерго» перед «Газпромом», борг був більше 2 млрд дол., але нам, як Україні виставили вимогу на 1,7 млрд. долари. Зазначений борг накопичився, оскільки «Нафтогаз» розраховувався, у «Нафтогазу» не було боргів за придбаний російський газ, а ця компанія не платила «Газпрому» 1,7 млрд. доларів, а вірніше 2 млрд. доларів посіли на офшорних рахунках і не були заплачені «Газпрому». Хтось розслідував ситуацію, куди тоді поділись 2 млрд. доларів? Україна перерахувала «Росукренерго», а «Росукренерго» не перерахувало «Газпрому». Де 2 млрд. доларів? Ось про що мусить думати ГПУ.
Оскільки російська сторона жорстко стояла на своїх умовах, розв‘язання цієї суперечки, переговори йшли ніяк, тому що ви можете знайти підтвердження листами від«Газпрому» (том 3 ст. 33-119), де «Газпром» говорив, що без розв‘язання боргу «Росукренерго» Україні газ відкритий не буде. Поки не розв‘язали цей борг, вони би ніколи не відкрили газ ні Європі ні Україні.
Згідно листа «Нафтогазу» від 13.06.2008 року (том 3 ст.10) на адресу «Газпрому» ним було надіслано проект контракту про об‘єми поставки та транзиту газу, який в п. 2.2. містив умову, що кількість щорічної обов‘язкової поставки складає не менше 55 млрд. кубометрів (том 3 ст. 13). Вказане спростовує посилання у свідченнях Азарова щодо необґрунтовано великого об‘єму газу, вказаного у контрактах. Тобто «Нафтогаз» прямим листом замовив цей обсяг газу. Я що маю відношення, як Прем‘єр до технічних питань, скільки газу кому і коли потрібно? Якщо «Нафтогаз» своїм листом просив 55 млрд., «Газпром» йому дав 55 млрд. і поставили крапку. До чого тут Прем‘єр? На підтвердження того, що умови підписання контракту від 19.01.2009 року, які були покладені в директиви Прем‘єра та самі ці контракти, були відомі «Нафтогазу» ще в 2008 році є листи «Газпрому» від 10.10.2008 р., є листи Газпрому від 29.10.08 р., де були надіслані проекти цих контрактів купівлі-продажу. Крім того, вказаним листом був надісланий проект контракту про об‘єми транзиту, якій в п.8 містив вимоги щодо поставки із платою за транзит 1.7.
Звертаю увагу суду, що з вказаних проектів контрактів вбачається, що «Газпром» висував умови, що ціна за газ визначається формулою, а ставка на транзит стала на рівні 1,7 ще листами в 2008 р. «Нафтогаз» відповідав, вони переписувались, узгоджували нюанси цих контрактів, вони вийшли на підписання цих контрактів в технічному режимі на рівні технічних працівників, узгодивши всі параметри.
Отже, з такого короткого аналізу всіх проектів договорів, що містяться в матеріалах КрмСпр, вбачається, що протягом всього 2008 року Нафтогаз самостійно, без участі Прем‘єра, Уряду, без директив, готував та попередньо повністю погодив всі умови проектів контрактів, які в подальшому були використані Газпромом і Нафтогазом при підготовці та підписанні контрактів від 19.01.2009 р.
Тобто, це не робота одного дня. «Нафтогаз» без Уряду це робив протягом 2008 року.
Крім того, вказаними листами підтверджується вимога Газпрому погасити борг Росукренерго та укласти договір до переходу на прямі контракти. Близько 2 години ночі, 2.45., 18.01. на всіх рівнях переговори завершились. В тому числі, і переговори між російськими керівниками уряду і представниками уряду України та розпочалась процедура офіційного оголошення їх результатів. Біля 3 годин ночі за московським часом 18.01.2009 року у офіційній обстановці перед ЗМІ було оголошено спільну заяву Путіна і мою. В ній було викладено спільну домовленість щодо шляхів невідкладного врегулювання газової кризи. Тому розмови про кулуарність, секретні домовленості, це - конспірологія, яка нічого спільного з публічними переговорами не має. В цій заяві було зазначено про те, що сторони домовились, що торгівля природним газом між Росією та Україною переходить на європейську формулу формування ціни, як до речі, було в неодноразових вказівках Президента України зроблено.
Таким чином, матеріали справи свідчать про те, що на початку моїх перемовин з Прем‘єром РФ жорсткі умови запропоновані російською стороною були досить радикальні – 450, погашення боргу 1,7 ще на 2 роки до завершення дії угоди 2006 року.
За результатами перемовин Україна отримала в 2009 році середньозважену ціну в розмірі 232, а насправді ціна була біля 200, якщо говорити про 11 млрд., ціну за транзит починаючи з 2010 року було збільшено на 65% для України, що дало можливість отримати додатково біля млрд. доларів прибутку для України.
